Травматична влада

19 лютого 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
825 переглядів

Травматична влада

Юлія Ємець-Доброносова

Травматична влада

         Кілька місяців тому розказувала студентам про граничні ситуації та їх роль у саморозвитку особистости. Буду розказувати і надалі. Але тепер деякі з них будуть чути в цьому словосполученні інші смисли. Вони просто бачитимуть в цьому дійно свій екзистенціальний смисл. Граничні ситуації гранично близько розташувалися біля самости кожного з тих з нас, хто був попередньої ночі в центрі Києва. Вони проникли в те, що формує спонтанну і ймовірнісну самість кожного.

         Цинічні заяви державного апарату про те, що правоохоронні органи використовують переважно травматичні спецзасоби  мають своєрідний доданий смисл. Я не забула про вбитих. Відстріл почався. Разом із тим державна влада продовжує «акуратно» натякати на те, що вона не вбиватиме, а калічиме. І говорила і підтверджувала вона це діями 30 листапада 2013 року, 19-24 січня 2014 року і продовжує дуже голосно говорити і підтверджувати зараз. Саме тому найголовнішою характеристикою нинішньої державної влади в особі тих, хто її представляє, є те, що вона є травматичною владою.

Але констатації того, що вона просто масово фізично калічить своїх власних громадян, недостатньо. Нинішня влада є травматичною в сенсі не лише екзистенційному та екзистенціальному, але в сенсі психоаналітичному. Вона поступально і послідовно калічить самосвідомості. Це її головне спрямування головне повідомлення кожної з її дій. І тут я згадую той винятковий смисл, який має поняття травми для розуміння того, як «ліпиться» самість кожного.  Смисл стратегічного плану нинішньої державної влади відкриває навіть саме значення цього грецького слова, в якому воєдино сходиться порушення цілісности та зовнішнє насильство. «Профілактичне» повідомлення травматичної влади – це повідомлення про можливість руйнації твоєї самости, твоєї гідности, твоєї дії і твоєї самостійної думки. Найгіршим для живої і тілесної істоти є залякування перспективою травмування тіла (ось та сама гранична ситуація). Але ще більш руйнівним є те, що це супроводжується деяким доданим смислом – державна влада прагне насправді травмувати нас усіх не лише психологічно й екзистенційно. Бо навіть психологічний результат подібної травми призводить до того, що суб’єкт входить до гидкого кола нав’язливих повторів слів, вчинків, дій або страждає від паралічу волі та дії. Останнє і є головною метою травматичної влади.

Можна було б і обмежитися простими словами про те, що травматична влада прагне через граничне переживання і загрозу нашій тілсності паралізувати нашу волю до дії і навіть волю до власної думки. Якби то було лише це…Але є ще й доданий смисл  цих дій і слів влади.

Ігрища української державної влади із насильством свідчать про те, що головна її мета полягає в тому, щоб йшлося навіть не про тих, кому прямо фізично загрожують, хто знаходиться в граничній ситуації, або тих, крізь кого проходить ця ситуація. Більш фундаментальне повідомлення – це повідомлення оголошене для того, щоб у всіх інших почали розвиватися фантазії, котрі вони будуть сприймати як факти, почала формуватися деяка дійсність, яку вони будуть сприймати як щось навіть загрозливіше і дієвіше, ніж реальні події.

Ігри насильства  української травматичної державної влади із громадянами  - це дика гра свідомого і несвідомого та спроба конструювати такі самі ігри у всіх, хто ще не задіяний в протестному русі. І головна мета – сформувати масове переживання катастрофи, систематично підміняти дійсність. Так травматична влада намислила всіх нас екзистенціально каструвати. І з деякими це може їй вдатися. Але цим спрямуванням вона мимовільно демонструє і власні комплекси. Наявність навіть протестного руху (не те, що масового повстання)  для самої нашої травматичної влади  є травмою, реакцією на яку став фантазм всевладности універсальної і ледь не абсолютної.

Але спрямування української травматичної влади запускає інший механізм в іншої частини громадян, яких не так і просто екзистенціально каструвати. Адже ігрища із конструюванням певних фантазмів, до яких вдається травматична влада, мимовільно породжують ще запуск у дію конструювання соціальних ідеалів (навіть у тих, хто був далеким від таких речей або іронізував щодо них), а також - напругу між існуючим і належним, та й зрештою, генезис думок.  

Кілька місяців тому розказувала студентам про граничні ситуації та їх роль у саморозвитку. Буду розказувати і надалі.

                                                                                                                                                                         Написано вранці 19 лютого 2014 року

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.