Про
 те, як корисно прикидатися европейцями

5 листопада 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1134 переглядів

Про
 те, як корисно прикидатися европейцями

Ці два тексти трапилися протягом однієї доби. Перший – у спеціяльному «українському» числі польського часопису Nowa Europa Wschodnia («Нова Східна Европа»). Власне цей текст передбачувано й відкриває число, що його укомплектували автори-українофіли, і належить одному з найпослідовніших західних ентузіястів «української справи», Мартину Полаку, австрійському письменнику та перекладачеві польської літератури. Так уже трапилося, що найвідданішими нашими адвокатами та друзями на Заході є як не поляки, то друзі поляків, але то зовсім інша тема. Полак у тексті «Вигляд із «кращої» половини Европи» присоромив своїх західних колеґ, назвавши їх «багатими, гордими та зарозумілими» й закинувши їм у ставленні до чехів, словаків, поляків, а надто до українців та білорусів, «зверхню поблажливість на межі з хамством», невігластво та байдужість у стосунку до Центральної та Східної Европи, зростання впливу націоналістичних сил.

Автором другого тексту є львівський телеведучий Остап Дроздов, який останнім часом прирік себе на позицію галицького l’enfant terrible. Як Полак нарікає на своїх співвітчизників ув австрійському прикордонні Бурґенлянд та їхню закритість до сусідів із Угорщини та Словенії, так Дроздов закидає львів’янам несправжність, награність їхньої «европейськости» в есеї «Ерц-герц-перц. Або за що нам має бути соромно». «Я боюся, що підписання Асоціації з ЄС оголить наш сутнісний ерц-герц-перц, – пише Остап. – І в європейське товариство модерних націй ХХІ-го сторіччя ми, боюся, в’їдемо на сільській фірі ХІХ ст., з оселедцем на голові, з вишиванкою під стрьомним піджаком, із декоративною шабелькою в руках та переконаністю, що ми могутня самобутня нація і такою треба лишатися навіть тоді, коли ти сам у це не віриш».

Я розумію Остапів скепсис, але ключове слово тут, як на мене, «боюся». Сусідня Польща також мала й має проблеми з консерватизмом, націоналістичними ресентиментами, закритістю і «несправжністю». І у тамтешніх лідерів, певно, не раз і не два опускалися руки й виникало бажання лишити впертих селюків у їхніх бідності й невігластві, як вони вже так пручаються. І, певно, вони теж боялися, що ця «несправжність», фальш буде кричущою, вони також боялися розчарувати тих, хто у них вірив. Але їхня переконливість та наполегливість зробили Польщу не тільки повноправним членом ЕС, але й багато в чому успішнішою за інші, «родовитіші» країни, оті з бездоганним римським профілем. 

Відчай у голосі Мартина Полака з його австрійського кутка не менший, ніж Остапів із західноукраїнського. І це лишень підтверджує, що конформізм, бажання самоствердитися на інших, іншування загалом є, на жаль, універсальними і трапляються навіть у найрозвиненіших та найпоступовіших країнах. Інша річ, що відповідні рамки та норми дозволяють долати наших демонів і демонструвати найкраще, що у нас є.

Ми можемо «боятися»  показатися на світлі европейські очі з усією нашою ксенофобією, боягузтвом та лицемірством, погодитися, що, як пише Остап, «ерц-герц-перц – це кінцева станція. За нею – дике поле відсутності мотивації щось опановувати, чомусь учитися. І це не лікується Європою». А можемо, як наші сусіди, вирішити, що раз це вже кінцева станція, втрачати нам нічого, соромитися теж і спробувати «лікуватися» Европою. В оптимістів-американців на такі випадки є чудовий рецепт: fake it until you make it – прикидайся, поки переконаєш себе у справжності нового «я».

 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.