Про те, що робити далі (оновлено: тепер і англійською - "What to do next?")

4 грудня 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
8
1672 переглядів

Про те, що робити далі (оновлено: тепер і англійською - "What to do next?")

(Please scroll down for the English version.)

Станом на 4 грудня, після провалу відставки Кабінету Міністрів, хамської поведінки Миколи Азарова у Верховній Раді, Януковичем у Китаї та реактивною, завжди на кілька кроків позаду ситуації, опозицією, очевидно, що готової схеми виходу із кризи немає.

Причиною того, що зараз відбувається в Україні, є послідовне знищення правових засад. Нас наздогнали наслідки конституційного перевороту  восени 2010 року. «Ми зайшли далеко у сіру зону,» – каже Віктор Мусіяка, один із авторів тексту Конституції України, колишній член Конституційної асамблеї України (залишив її у грудні 2012 року).

«Брутальні, безпрецедентні побиття беззбройних людей 30 листопада да 1 грудня ще більше підважили й без того сумнівну леґітимність української влади. Навіть якби не відбулося згвалтування Конституції, ці події похитнули леґітимність президента, виконавчої  і законодавчої влади. В якості реального учасника політичних процесів постало громадянське суспільство, суб'єктивоване в «МАЙДАНІ». Саме дії влади  відкоркували могутнє джерело народної  волі, не рахуватися з  якою буде великою її помилкою».

У розмові з Віктором Мусіякою викристалізувалися такі відповіді на запитання «що далі?»:

1) потрібні переговори між владою та «МАЙДАНОМ». Вони будуть можливі за наяності політичної волі обох сторін;
2) ініціювати переговори можуть европейські лідери, ми чуємо про їхню готовність до цього;
3) виступити національними (внутрішніми) посередниками має бути запропоновано тим,  кому довіряють  як  представники «МАЙДАНУ»,  так і влада; 
4) має бути сформульовано порядок денний переговорів;
5) порядок денний має прозвучати  на Майдані;
6) представники громадських активістів, лідери «МАЙДАНУ», повинні брати повноцінну участь у переговорах. Переговори леґітимізують реальну форму  контролю суспільством влади.

Якщо поставити запитання ще конкретніше – хто може та повинен виявити лідерство в цій ситуації, коли влада не хоче, а опозиція, здається, не здатна, – то залишаються «моральні  авторитети» та громадські активісти, які спроможні формулювати пропозиції та яким довіряють влада, опозиція і суспільство  в цілому.

У перші майданні дні наших українських «мудреців», за декількома винятками, не було там, де вони повинні були бути – біля мікрофону, на бойовому протестному автомобілі, який був першою трибуною Майдану. Щедра на шанси українська історія дає їх тим, з ким пов’язуємо наші очікування. Наша майже безмежна надія – на тих, кого знають і поважають, а також на тих, кого ще не знають, або знають мало, на їхню готовність стати лідерами.
 

----------------------------

What to do next?

Oksana Forostyna

The developments in Ukraine on December 3 have clearly demonstrated the absence of a concrete plan to resolve the current crisis. The opposition's no-confidence motion against the government failed to pass, with prime-minister Mykola Azarov's behavior at Verkhovna Rada an example of utter arrogance and cynicism. And while the opposition's moves remain reactive and always a few steps behind the actual situation, president Yanukovych left the country for a visit to China.     

What is happening in Ukraine is the result of a systematic destruction of legal principles. We have caught up with the consequences of a constitutional coup in the autumn of 2010. “We have moved too far into the grey zone,” - says Viktor Musiyaka, one of the authors of Ukrainian Constitution and a former member of Ukraine's Constitutional Assembly (he resigned from it in December 2012).

“A brutal, unprecedented crackdown on unarmed people on November 30 and December 1 once again emphasized the already dubious legitimacy of Ukrainian authorities. Even without the outrageous violation of the Constitution which took place, these events have undermined the legitimacy of the president, the executive and legislative powers. Civil society, embodied in the concept of the MAIDAN, has emerged as a true participant of political processes. The government's actions have unlocked a powerful source of popular will, and it would be a grave mistake on the government's part to ignore it”.

A conversation with Viktor Musijaka allows to formulate the following answers to the question: what's next?

1) We need negotiations between the authorities and the Maidan. They may be possible if there is political will on both sides;

2) The negotiations may be initiated by European leaders who have expressed their willingness to do so;

3) National (Ukrainian) negotiators may be chosen from those parties who enjoy the trust of both the government and the Maidan;

4) A negotiation agenda must be set up;

5) The agreed agenda must be made public at the Maidan;

6) Civil activists, Maidan representatives and their leaders must take a full part in the negotiations. The negotiations will legitimize the real form of society's control over the government.

The question may be asked even more specifically: who is able and should become a leader in this situation, if the government will not, and the opposition looks incapable? Those are people of “moral authority” and civil activists who are able to formulate proposals and are trusted by the authorities, the opposition and society as a whole.

In the first days of the Maidan our Ukrainian “wise men” - with a few exceptions – were notably absent from places where it was their duty to be – in front of the microphone, on the combat protest car which became the first tribune of the Maidan. Generous in chances, Ukrainian history once again gives it to those who, we hope, may fulfill our expectations. Our almost endless hope is pledged with those people who are well-known and respected, but also with those unknown or unfamed who are ready to become leaders.
 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.