Про розподіл влади на Майдані

28 грудня 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1213 переглядів

Про розподіл влади на Майдані

Останні дні в соцмережах не вщухають дискусії (а часом і конфлікти) щодо утворення ради ВО "Майдан" і взагалі тієї ситуації, яка довкола цього склалася. Маю на увазі доволі гостру критику з боку громадськості тих кроків, які виглядають на спробу опозиційних партій від самого початку зробити ВО "Майдан" підконтрольною їм, несамостійною організацією. "Українська правда" розквітла колонками відповідного змісту, Ярослав Грицак написав доволі гостру статтю, Тарас Возняк опублікував критичний блог, виникла злива заяв із вимогами від громадськості (одну з яких, наприклад, підписала і я).

Зокрема в цій заяві є пункт, який викликає трохи не найжвавіші суперечки: "До ради не можуть входити безпосередні лідери парламентської опозиції (Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Віталій Кличко), щоб уникнути «тиску авторитетом» на інших учасників. Їхній голос має бути делегований партійним представникам". Самих очільників ця пропозиція глибоко ображає, багатьом людям видається недоречною, адже це ніби перериває співпрацю між радою та тими, хто рішення цієї ради мусить виконувати.

Я довго думала, чому цей пункт видається мені таким важливим. Так, не буду приховувати, лідери парламентської опозиції викликають у мене різні емоції в спектрі від байдужості до гострого неприйняття. Симпатії та довіри, однозначно, не викликає ніхто. Але я тверезо розумію, що інших легітимних політичних фігур під рукою однаково немає. А обійтися без легітимних політиків ми можемо, лише ставши на шлях кривавого перевороту, що мене аж ніяк не приваблює.

То ж у чому справа? Якщо я не захоплена мрією відсунути партійних опозиціонерів убік із чистої антипатії, то що ж рухає мною? Нарешті сьогодні, в ході чергової дискусії на Фейсбуці, мене спіткало осяяння.

Вимога вивести лідерів парламентської опозиції з ради — це не мстивий плювок їм у лице і навіть не вияв недовіри. Це — лише бажання розділити владу на Майдані принаймні на дві гілки, законодавчу та виконавчу. Зрештою, роль судової гілки, здається, перебрав на себе "рядовий" склад Майдану і якось із нею поки справляється.

Я думаю, це природне підсвідоме бажання кожного, хто зжився з Майданом. У чималій кількості статей та репортажів Майдан порівнюють з відомими "державами в державі", то жартома називаючи Ватиканом, то проводячи паралелі з Запорізькою Січчю. Майдан справді почав жити за законами мікродержави, спонтанно утворивши оподаткування (нехай і добровільне), армію (нехай і любительську), ось тепер і владу.

Попри те, що безпосередня ініціатива створення ВО "Майдан" та його ради походить від партійної опозиції і організована так, як вигідно саме їй, спонтанні спроби народити владний орган на Майдані відбувалися і раніше. Утворився Громадський сектор Майдану, об’єднавши в собі тих активістів та волонтерів, які працюють над підтримкою життєдіяльності та інфраструктури. Утворилася Громадська рада Майдану, в спробі об’єднати громадські організації, що діють на Майдані, для конструктивної комунікації і вироблення стратегій.

Опущу той факт, що замість формувати "раду Майдану" на базі вже існуючих об’єднань, партійна опозиція вирішила творити нову структуру, від початку більш придатну до партійного контролю. Підкреслю лише те, що Майдан справді потребує органу з владними повноваженнями. Видимо, визрівання "мікродержави" всередині барикад вже сягнуло того рівня, коли без цього ніяк.

То ж чи дивно, що учасники цього процесу інтуїтивно чекають, що влада на Майдані не залишиться сконцентрованою в одних руках, а розділиться на гілки? З часів Локка такий розподіл державної влади вже, здається, довів свою ефективність та в’ївся в свідомість усіх як практично природна модель. Звісно, ефективний він лише тоді, коли гілки влади справді є незалежними, і стосунки між ними виражаються в співпраці та взаємному контролі.

Хто має контролювати партійну опозицію, самопроголошену владу держави Майдан? Хто ще надається на роль противаги, як не громадські активісти? Чому всі до одного на Майдані знають, що в демократичній державі влада має бути розділеною на незалежні гілки, інакше буде нам всім Янукович, зате спробу створити ефективну систему противаг на Майдані сприймають як спробу розколу і послаблення протесту?

Я думаю, справа в тому, що всі — навіть самі протестувальники — досі не осягнули, кашу якого масштабу ми заварили. Всім здається, що ми досі займаємося поваленням чинного режиму. А насправді ми давно вже займаємося рольовою грою під назвою "Збудуй Україну". Можна сказати, тренуємося на симуляторі. І від результату наших тренувань, від того, як добре зараз, на мікрорівні Майдану, ми навчимося будувати демократичні структури, залежить те, як потім ми впораємося з цією задачею на рівні всієї України. А "потім", рано чи пізно, неодмінно наступить.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.