Про революцію та еволюцію

21 грудня 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1331 переглядів

Про революцію та еволюцію

Майдан в Києві змушує замислитися про багато речей, або переосмислити їх, актуалізує нові питання, по-новому спонукає поглянути на наявні. Революція та еволюція. Революційні дії. Повернення до парламентсько-президентської республіки. Леґітимність влади. Леґітимність застосування сили. Мирні зібрання. Народ як джерело влади. Розвиток держави. Євроінтеґрація. Митний Союз. Цивілізаційний вибір. Молодь. Регіональні особливості. Схід та Захід України. Україна разом. Протестні дії. Соціально-демографічний портрет учасників. Ці та інші питання вербалізуються, обговорюються, осмислюються. Ці процеси відбуваються в постійних змінах соціально-політичної ситуації та умов, у ситуації глибокої політичної кризи, до якої влада втягнула Україну. Вони потребуватимуть подальшого вивчення. І зрозуміло, що з часом з’являться ґрунтовні наукові дослідження. Але поки їх нема, варто фіксувати швидкі рефлексії. Зокрема щодо участі жінок. І думати про те, що буде після Майдану.

Соціально-демографічний портрет учасників протесту, зроблений соціологами, показує, що на Майдані чоловіків – 57.2%, жінок – 42.8%. Активна участь молоді – 38.0%. Високий інтелектуальний рівень: 62.7% опитаних мають вищу освіту. Тож участь жінок є дуже високою! І це при постійних закликах «залишатися вдома». Що пояснюється й високою свідомістю та соціальною активністю жінок, й необхідністю змін, небажанням продовжувати життя в невільних умовах, в умовах, подібних до рабства. А саме в таких умовах перебуває сьогодні частина працівників бюджетних установ та закладів, серед яких переважна більшість – жінки (вчителі, лікарі, соціальні працівники).

Чому ми окремо говоримо про участь жінок і чоловіків? Участь жінок як основа модернізації країни – тема й сьогодні не дуже зрозуміла навіть при обговоренні європейського майбутнього України. Вона все ще є марґінальною, викликає більше м’яких та вибачливих посмішок, ніж осмисленого ставлення та розуміння того, що без таких глибинних перетворень, як то забезпечення на ділі рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, не може бути ніяких цивілізаційних зрушень в суспільстві.

Те, що права жінок – це права людини, а права людини – права жінок, повторюють багато, але дуже часто, коли мова заходить про повсякденні та побутові проблеми, про це забувають. Суть цивілізаційного демократичного розвитку – більше шансів більшій кількості людей. Відповідно розширення шансів стосується і чоловіків, і жінок. Не випадково аналітики Всесвітнього економічного форуму в Давосі щорічно публікують доповіді «Глобальний ґендерний розрив», вбачаючи в ньому гальмо для модернізаційних процесів. Україна в ньому займає далеко не перші місця, рухаючись навколо шістдесят п’ятого. До показників відносять, серед інших, можливості рівної економічної участі жінок і чоловіків, доступ до освіти, охорони здоров’я. І що дуже важливо – доступ жінок та участь в процесі прийняття рішень та управління державними справами.  Якщо з освітою поки суттєві проблеми не виявляються, окрім конфузу з МВС, де в 2010 році був фактично заборонений прийом дівчат до міліцейських внз (скасований із визнанням власної дурості вже в 2011 році), то доступ до прийняття рішень залишається проблематичним. Свідчать про це усім відомі низькі показники представленості жінок у вищих ешелонах влади.

Непредставленість жінок у сфері прийняття рішень суперечить принципам демократичного розвитку й є також виявом ґендерної нерівності в Україні. Сексизмом переповненні оголошення про працевлаштування. Встановлюються нові обмеження на роботу жінок, приймаються відверто дискримінаційні нормативні документи. Подвійне навантаження на жінок, які працюють і в суспільному, і в домашньому господарстві не зменшується. При цьому домашня праця не враховується і не оплачується. Вимушене перебування в декретних відпустках в ситуації нерозвинутості інфраструктури дитячих садків призводить до дискваліфікації жінок, зменшення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці, незнанню та нерозумінню своїх трудових та соціальних прав. Судові та інші механізми захисту від дискримінації жінок не працюють. На це необхідно звертати увагу, готуючи програми новітнього розвитку держави. На Майдані. І після Майдану.

Пишу про це, бо ґендерна проблематика як частина соціальної політики та дотримання прав людини (навіть на рівні декларацій), ніколи не була пріоритетною для влади в Україні. Для жодної! А за сучасної її взагалі можна ідентифікувати як марґінальний напрямок. Хочемо рухатися в Європу – тож враховуємо європейські стандарти. 

Неодноразово я писала й постійно повторюю, що найнебезпечнішим є те, що не тільки сучасна політична, але й інтелектуальна еліта країни, громадські діячі, є далекими від розуміння важливості ґендерних перетворень як частини демократичного та цивілізаційного розвитку держави.

Дотримання у всій повноті прав жінок – це не тільки відновлення справедливості стосовно більше, ніж половини громадян України, але й умова європеїзації України. Інакше буде як у прислів’ї – «Бьёт – значит любит!». У найширшому сенсі.
 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.