Про примус бюджетників до участі в політичних акціях як вияв торгівлі людьми

15 грудня 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
4210 переглядів

Про примус бюджетників до участі в політичних акціях як вияв торгівлі людьми

Чи можна розглядати примус бюджетників брати участь у мітингах як різновид торгівлі людьми, якщо врахувати, що відомі факти, коли людей шантажували, забирали паспорти, контролювали їхнє пересування? На мою думку, так, можна.

Водночас зауважу, що випадки, коли примус людей, здійснений із переміщенням, для участі в політичних мітингах та акціях, вже кваліфікувався б як торгівля людьми ані в Україні, ані в інших країнах мені не відомі. Ба більше: у практиках країн-членів Ради Європи, які ратифікували Конвенцію Ради Європи про заходи по боротьбі із торгівлею людьми, невідомі подібні випадки примусу людей.

Найвірогідніше, це певне українське ноу-хау. Але будь-яке соціальне явище потрібно розглядати в його постійному розвитку, зокрема й явище торгівлі людьми. Воно перебуває в постійному розвитку, з’являються нові форми, методи вербування, експлуатації людини. Так, якщо п'ятнадцять років тому мова йшла винятково про вербування жінок з метою сексуальної експлуатації, то потім почали ідентифікувати все більше випадків вербування з метою експлуатації праці або вилучення органів.

Тож потрібно аналізувати саме  явище за допомогою положень національного та міжнародного законодавства.

Що таке торгівля людьми?

У Законі України  «Про протидію торгівлі людьми» торгівля людьми визначається так: «здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування,  переміщення, переховування, передача  або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства,  з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України (2341-14) визнаються злочином». Відповідно до іншої статті Кримінального кодексу (ст. 149): «Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років».

Ознаками, що кваліфікують злочин, є здійснення незаконної угоди, вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, що їх вчинено  з метою експлуатації. Здійснення злочину може відбуватися із використанням обману, шахрайства, шантажу уразливого стану особи, із застосуванням або погрозою застосування насильства, використанням службового становища чи іншої залежності. Тобто, у відомих із ЗМІ випадках примушування працівників бюджетних установ до участі в мітингах проти їхньої волі, з погрозами звільнення з роботи, вимогою писати заяви про звільнення та про прийом на роботу, брати відпустку за власний рахунок тощо проглядаються ознаки торгівлі людьми.

Мета торгівлі людьми полягає в експлуатації. Форми ж експлуатації в Законі не розкриваються. Визначається, що мінімум йдеться про сексуальну експлуатацію. Тут стати у пригоді може Протокол про боротьбу і попередження торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН по боротьбі із транснаціональною організованою злочинністю і який був ратифікований Україною в 2004 році. Його визначення торгівлі людьми водночас і ширше, і детальніше. У ньому використовуються визначення «зловживання владою», «підкуп у вигляді платежів або вигоди» тощо. Експлуатація включає, окрім сексуальної, визначеної в національному українському законодавстві, ще й примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан тощо.

Те, що залучення бюджетників проти волі (мова тут взагалі не йде про тих, хто брав та бере участь в будь-яких акціях за власним бажанням, переконанням та за власний кошт – це невід’ємне право громадян, яке потребує захисту та поваги) відбувалося в окремих випадках за рахунок примусу, шантажу, залякування, зловживання владою – свідчать повідомлення самих учасників акцій. Тоді це є примусова праця, якщо подивитися на статтю 1 Конвенції Міжнародної організації праці 1957 року про скасування примусової праці №105: «Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується  скасувати  примусову  або  обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми: а) як засобу політичного впливу чи виховання або як засобу покарання за наявність чи за висловлювання політичних поглядів, чи ідеологічних переконань,   протилежних усталеній політичній, соціальній, чи економічній системі;  б) як методу  мобілізації  і  використання  робочої  сили для потреб економічного розвитку; в) як засобу підтримання трудової дисципліни; г) як засобу покарання за участь у страйках тощо.

Був у окремих випадках політичний вплив? Був. Підкуп? Був, якщо прийняти свідчення осіб, які сказали, що їм обіцяли заплатити. Був шантаж?  Аналіз інформації показує, що був.  Були і залякування, зокрема, звільненням.

І це при тому, що стаття 43 Конституції України говорить про вільну працю, а інші – про свободу переконань.

Експлуатація.

Хтось може сказати, що не було експлуатації. Дивимося на визначення. У примітці 1 до статті 149 Кримінального Кодексу України, яка так і називається «Торгівля людьми або інша незаконна угоди щодо людини» зазначено, що під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти «всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю, або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо».

Як завжди, слово «тощо» в правових документах несе в собі дуже серйозне змістовне навантаження, показуючи, що той чи інший ряд визначень не є вичерпаним. Воно також вказує на те, що правовий документ є живим, що знаходиться в процесі постійного розвитку, відповідаючи появі нових соціальних феноменів.

В такій ситуації абсолютно логічно було б доповнити наявний перелік поняттям «[використання] у політичних або інших акціях», або іншим синонімічним до нього, яке б відображало суть явища.

Експлуатація передбачає отримання прибутку. А який прибуток є від застосування людей в політичних акціях – лише витрати на їх утримання? А який безпосередньо прибуток отримується від використання людей у військових конфліктах? Прибуток, відтягнутий у часі, символічний, який корелюється із поняттям «символічний капітал». Доступ до влади передбачає подальший доступ до бюджету та ресурсів.

Торгівля людьми - це коли, в тому числі, люди не вільні у прийнятті своїх рішень, не можуть відмовитися, бо бояться переслідувань. Людина стає товаром – товаром для вирішення політичних або інших питань.

Проте задокументувати та довести такі випадки непросто, як і інші  випадки у сфері торгівлі людьми. Особливо ті, що пов’язані із експлуатацією праці всередині України. Їх мало задокументовано, бо це складно, і немає достатнього досвіду.

Будьте пильними, і якщо хочете боротися із злочином – боріться.

Готова до дискусії та обговорення з фахівцями. Це лише перша розвідка у цьому напрямку і ця тема потребує подальшого дослідження. Якщо ці ідеї підтвердяться, чимало роботи буде у відповідного департаменту з боротьби із торгівлею людьми МВС України. В будь-якому випадку ці застереження варто взяти до уваги усім політичним партіям та силам.
 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (8)

Зображення користувача Олег Коцюба.
Олег Коцюба 15 грудня 2013 року, 20:47

Професоре Левченко, які саме способи документування цих випадків можливі? Чи можна б було розробити набір документів для такого засвідчення цих випадків, які б можна було потому використати у судових поданнях в українські чи міжнародні суди? Дякую.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Катерина Левченко.
Катерина Левченко 15 грудня 2013 року, 21:43

Дякую за запитання

Написала вас довгу відповідь,  а вона не зберіглася, шкода

Тепер повторно  і коротко. Сподіваюсь, що не зникне

Документування має здіснюватися таке саме як і у випадках торгівлі людьми  з метою трудової експлуатації - розписки,свідчення про домовленість заплатити гроші і підтвердження факту невиплати. Також докази примусу, погроз, якщо такі були. Бо вони є дуже важливими для визначення злочину.

Якщо є копії заяв на звільнення та прийняття на роботу. Такий формат використовується. Свідчення свідків.

Але зібрати це все дуже непросто. Не хочу говорити що неможливо. Наприклад є вже справи документування злочинів торгівлі людьми з метою трудової експлуатації. Але дуже мало. Приблизно так.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Катерина Левченко.
Катерина Левченко 15 грудня 2013 року, 21:49

Пане Олеже, якщо  вас цікавить це питання більш детально, я готова надати розгорнуту відповідь, але це потребуватиме певного часу

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Катерина Левченко.
Катерина Левченко 15 грудня 2013 року, 21:57

Пане Олеже!

Дякую за запитання. І на щастя знайшовся перши коментар (компютерна містика)

 

Документування має відбуватися відповідно до процедур та вимог слідства. Такі документи збираються як доказова база при розслідуванні будь-яких злочинів та будь яких випадків торгівлі людьми. Як я писала у блозі- сьогодні найбльш складно і в Україні, і в інших країнах документуються випадки торгівлі людьми  з метою трудової експлуатації. При вилученні органів - більш зрозуміло - є (точніше вже нема) факт вилучення, здійснений незаконно. В ситуаціях примусу до проституції чи виробицтва порнографії - також, простіше, бо самі по собі ці явища в багатьох країнах криміналізовані. Що стосується експлуатації праці - потрібно документувати та доводити сам факт експлуатації, факт примусу. Як це несумно лунає, але простіше документуються факти де є якісь вияви насильства по відношенню до постраждалої особи.

Нажаль не береться дуже часто до уваги положення міжнародного права що згода потерпілої сторони на експлуатацію  в разі торгівлі людьми не має значення. Цим користуються адвокати підозрюваних та звинувачених. А потерпіла сторона нерідко соромиться всього того, що сталося з нею і не хоче взагалі ніяких процесуальних дій.

В ситуації, яка розглядалася потрібні як свідчення самих потерпілих - про обман, обіцяні платежі, бажано зафіксовані на аудіо чи відео. Потрібні докази з одного боку домовленостей про оплату, а з іншого недотримання цих домовленостей. Дуже важливо мати підтвердження фактів примусу - погрози звільненням, заяви на звільнення та потім прийом на роботу, списки тощо. Чи легко це все буде зібрати. Відповідьочевидна - ні. Фактично ті ж самі документи збираються при доказі фактів торгівлі людьми  з метою трудової експлуатації. Усі домовленості усні. Хоча за правовими нормами усна домовленість розглядається як форма закріплення трудових відносин.

Ну приблизно так, якщо швидко і коротко

І ще раз дякую за запитання

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Олег Коцюба.
Олег Коцюба 18 грудня 2013 року, 04:59

Дякую, професоре Левченко, будемо думати, як усе це реалізувати у практичній площині, навіть за теперішнього недосконалого законодавства.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Оксана Меркулова.
Оксана Меркулова 16 грудня 2013 року, 23:35

Катерино Борисівно, велике Вам спасибі за цей допис!

Одне лиш питання. Є сільська школа чи амбулаторія. Є заляканий звільненням директор школи чи головлікар цієї амбулаторії. Є вчителі й фельдшери -- перелякані й заплакані, бо вже отримали від такого ж загнаного в кут безпосереднього начальства чіткий ультиматум. Що робити їм? Коли ті, хто вище цього директора чи головлікаря, так само бояться, бо їм уже є що втрачати в набагато більших розмірах і ширших аспектах. Чи можете Ви перерахувати ті інстанції, куди можна звертатися, а також дати покликання на інформацію про потрібні документи при цьому? Бо, мабуть, треба все те пройти перед тим, як подавати позови до ЄСПЛ, які в цьому випадку будуть неминучими.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Катерина Левченко.
Катерина Левченко 17 грудня 2013 року, 23:20

Пані Оксано

Все так є як ви пишете

Але сьогодні використовувати в практичній площині запропоновані мною положення законодавства поки неможливо - для цього потрібно вносити зміни в Закон України "Про протидію торгівлі людьми" та в статтю149 ККУ.

Аналогія в ситуації примусу проглядається дуже чітка. Але тим не менш для внесення змін потрібна наукова та громадська дискусія.

В ідеалі можна навести цілий перелік місць, куди можуть звератися ті люди, яких примушують до подібних дій.На практиці, в сьгоднішній ситуації,при сьогоднішьому стані правоохоронних органів, судів - я не буду підштовхувати людей,особливо якщо наце готова одна - двіособи доподібних дій. Бо фактично це погіршить їх ситуацію, або зробить її навіть небезпечною

Погано що мовчить  з цього приводу уповноважений з прав людини.

Я вже не кажу про суди

Тут можна порадитиабо звертатися усім скопом - усі працівники лікарні, школи тощо, бо всіх не звільниш, заручатися підтримкою людей, громадських організацій,активістів. Якщо такого нема - документувати по можливості повно подібнівипадки. Може настати час, коли їх можна буде опротестувати. ФОтграфувати. Записувати на аудіо. Берегти ці записи не в телефонах, а на флешках (по можливості) чи інших носіях. Викидати їх анонімно в інформаціний простір. Памятати  при цьому про власну безпеку.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Оксана Меркулова.
Оксана Меркулова 18 грудня 2013 року, 00:44

Дякую Вам дуже за відповідь, Катерино Борисівно! Проте у світлі темних подій останніх годин зміни до такого закону й КК України ще будуть не на часі... А про записувати й викладати в інформаційний простір -- ясна річ, ідея поширена й хороша. Лише б донести це до вчителів і лікарів...

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.