Про «покоління Павликів Морозових», «психологію ябеди» та громадянське суспільство

6 березня 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1397 переглядів

Про «покоління Павликів Морозових», «психологію ябеди» та громадянське суспільство

Нещодавно в ФБ прозвучала теза про «покоління Павліков Морозових», яке твориться в постмайданній Україні, та лібералів, які "на Майдані стояли" проти зростання авторитаризму, а сьогодні закликають громадськість писати в СБУ з усіх можливих питань. Це - проблема, яка здається мені дуже актуальною.

Траплялося чути від деяких «колишніх співвітчизників», що, наприклад, Канада – це «країна ябед», де існує звичай повідомляти в поліцію чи різні служби з приводу найдрібніших інцидентів. «А пагаваріть?» – обурюється душа «колишнього співвітчизника». Не знаю, що там в них у Канаді, можливо, це дійсно страшна країна, де втрачено рештки навичок міжлюдської комунікації. Але мені здається, що це інфантильне поняття «ябеди» – одна з речей, які чітко відділяють тоталітарну свідомість від громадянської.

Виходячи з міні-тюрми радянської школи у велику тюрму радянського суспільства, «ябеда» перетворювався на автора «анонімок», інформатора, який співпрацював з режимом заради покращення свого становища в системі. Інакше й бути не могло перед лицем державної структури, яка вміла лише наглядати, карати і часом милувати. Усе гуманне перебувало десь нижче «рівня держави». «Поговорить по-человечески» чи звертатися до якихось інституцій було питанням морального вибору. (Інша річ, що ніж у живіт чи кулак в зуби десь за рогом – це також цілком «по-человечески»).

З погляду (про-)російської вати апелювання українців до тих чи інших міжнародних структур часто теж трактується як «ябедництво». Замість розібратися між собою «по-человечески» за рогом, ми апелюємо до якихось високопоставлених «дядь» і «тьоть». Нагадаю торішню історію з відкликанням запрошення Захара Прілєпіна на фестиваль у Кракові, де мали виступати також українські письменниці. Мій публічний допис про те, що, на мою думку, таке сусідство на одному майданчику є з етичного погляду неприпустимим, Прілєпін – а за ним і деякі русо-ЗМІ – назвав «доносом». (Я спеціально перевірив у кількох російських і українських тлумачних словниках – усюди наголошено, що «донос» є насамперед таємним, анонімним повідомленням, але кого ж цікавить. Важливо, що я насмілився до когось/чогось апелювати, замість «разобраться, как пацан з пацаном»).

Це добре, що частина суспільства повірила в дієвість держави як приязного механізму, який покликаний гарантувати рівність громадян, а «звертання до СБУ» більше не сприймається як нелюдський акт. Ця «зміна в голові» – симптом нормалізації, і іншого шляху до нормальності я не бачу. Продовжуючи стигматизувати того, хто публічно апелює до суспільних механізмів захисту, як «донощика», буксуємо ми всі. Інша річ, що за всякою зміною тягнеться шлейф рудиментів, і «психологія ябеди», анонімного опортуніста, схильного стріляти суперникові в спину, наразі нікуди не ділася, так само, як держава за одну ніч не вилізла зі своєї шкури тюремного наглядача.

Але я не вірю, що в нас з’явилося якесь «покоління Павликів Морозових». Принципи не варто плутати з інцидентами. Суспільна «декриміналізація» акту звертання до державних інституцій захисту і контролю дала нам в руки надзвичайно потужний інструмент, яким дуже важливо навчитися користуватися правильно і без зловживань. Наразі ми ще – як дитина, яку вперше посадили за кермо, і вона ним крутить туди-сюди.

Сподіваюся, навчимося. Бо іншої дороги, здається, нема.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.