Про «екстремізм»

27 січня 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
6
1290 переглядів

Про «екстремізм»

(Please scroll down for the English version.)

Повсталі українці не “екстремісти” – “екстремістами” є радше наш “президент” і наш “уряд.” Міф, проте, доволі стійкий – українські “екстремісти,” котрі відкидають миролюбні заклики “президента Януковича,” фігурують у більше ніж одному західному медійному виданні. Сама ідея силового шляху, як стверджує Джин Шарп, досить проблематична, тому що диктатура завжди має перевагу, коли ідеться про силу. Краще було би, мовляв, будувати суспільство за польським принципом – створювати низові організації, чекаючи сприятливого моменту – і тоді правляча партія виявилася би просто вершечком, який було би легко струсити, - бо ж уся країна була би вже зорганізована і непідвладна купці людей. Але цього не сталося.

Як про важливу засадничу рису фізичних дій Марія Маєрчик пише у своєму блозі про політекономію агресії, що по суті спирається на патріархатні цінності “справжніх козаків”,  - в той час як жінок просять “зібратися біля сцени”. Тут якраз все досить передбачувано, - навряд чи ми всі сподівалися на інтеграцію нових, уже не-патріархатних цінностей, в такому скорому часі. Але висловлені Марією Маєрчик зауваження важливі, бо показують, що “екстремізм” і “екстремісти” – насамперед чоловіки. 

І питання про доцільність чи недоцільність силових сценаріїв, і питання про гендерні стереотипи і те, що Марія Маєрчик називає “емоційно героїзованим принципом чоловічих мілітарних зіткнень”,  - надзвичайно важливі і дражливі, але вони, хоч і дотичні до питання про екстремізм, все ж лежать у дещо іншій площині аналізу. Я би хотіла звернути увагу просто на мову і на сам термін. У своїй відомій статті “Чи може Підпорядковане промовляти?” Гайятрі Чакраворті Співак пише про саму можливість мови постколоніального суб’єкта, - за нього часто “промовляють” інші, наприклад, історики з табору колонізаторів, залишаючи “підпорядкованим” мовчання як останній механізм для самовираження. У контексті української “влади” питання Співак можна перефразувати так: Чи може Брехливий Злодій, виплеканий тими самими структурами, які зробили з нас Підпорядкованих, промовляти – і при тому казати правду? Я думаю, відповідь очевидна. Влада апропріювала мову демократії – і от уже “миротворець” Янукович заликає “екстремістів” до переговорів і відповідальності. Але це “влада,”  - і про це вже багато писалося  - для якої немає таких понять як честь і відповідальність перед своїм народом, як немає їх і для тих, хто на зоні навчився “розводити” “лохів” і “фраєрів”. Із цими останніми можна не гребувати засобами – і спокійно говорити цілому світу одне, а робити зовсім інше – ну бо цілий світ – це теж “лохи” і “фраєри”, і “розвести” таких – якраз і є дєлом чєсті, дєлом слави, дєлом доблєсті і гєройства. А не те, що честю і геройством вважав би цілий світ. Бо, може, при такому окозамилюванні світ просто не помітить, або помітить не одразу, що екстремістом є власне Янукович і компанія, а не народ.

Але якщо з одного боку ми маємо справу із забиранням мови “хорошого, демократично налаштованого дяді”, який бреше з метою “розводу лохів”, то з іншого, вибір слова “екстремізм” і позиціонування всіх із “владою” незгідних як “екстремістів” – це симптом ще тривожніший і такий, що вказує на певні залаштункові процеси. Режим обрав якраз правильне слово для відлякування можливих симпатиків протестного руху. Європа мало кого і чого так боїться, як “екстремістів”, “фашистів”, “ультра-правих” та інших груп у цьому ж роді. Аби відчитати достеменну розстановку сил на цьому полі, потріно бодай трохи знати українську історію, але її не всі знають і в Україні, то чого ж тоді чекати від західних медіа? Люди оперують тими поняттями, які існують у їхньому понятійному полі. Але згадаймо - хто називав нас “бандитами” (“екстремістами” мовою сучасних реалій) у минулому? Мова іде про багаторічні, в тому числі і дискурсивні, тактики ЧеКа-ГеБе-ФСБ, чиї сценарії, без сумніву, втілюються у дійсність. Перевдягання радянських силовиків в уніформи УПА і вбивства, вчинювані з метою дискредитації руху, були якраз однією зі таких тактик (деякі з яких описані у “Архіві Мітрохіна”,  - зібранню документів КГБ, вивезених радянським офіцером внутрішних військ, і доступному, наприклад, у форматі кіндл англійською мовою через крамницю Амазон). Тому, коли ми чуємо слово “екстремісти”, воно повинно нас дуже насторожити і спонукати ставити запитання – хто ним кидається, з якою метою, і чи, випадково, ми вже це не проходили? Власне, сам факт дискурсивної зяви “екстремізму” на сцені повинен дати чіткий сигнал того, що тут не обійшлося без Кремля. Тому все доводі просто - якщо доведених до відчаю українців висталять у західних медіа як “правих радикалів” і “екстремістів”, то це відлякає Захід.

Ну і виникає просте запитання: коли вже світ по-справжньому побачить і засудить справжніх екстремістів? Ми часто чуємо вираз “інформаційна війна”; але зараз ми можемо побачити її тактики і стратегії в дії.

_______________________________________

On "Extremism"
By Oksana Lutsyshyna

Ukrainians are not “extremists;” it is rather our “president” and our “government” that are. The myth, however, has been evoked: the Ukrainian rebels, “the extremists,” are refusing “president” Yanukovych’s the calls for peace, and this is how they are at times featured in western media. The use of force, according to Gene Sharp (From Dictatorship to Democracy), in the case of the protesters and fighters with an oppressive regime, is always problematic because the dictatorship always has more resources. Therefore, it would be more advantageous to follow the example of the Polish movement Solidarity: to create many organizations and to make the ruling party the “top” of the pyramid of the already not-so-loyal society – the “top” that will easily fall off when its time comes. But in Ukraine so far, this did not happen.

In her blog post, Maria Mayerchyk writes about the “political economy” of agression as a characteristic trait of the use of force. This economy is based on patriarchal values and glorification “real Cossacks,” all the while women are asked to make sandwiches and stay away from potential combat. This situation, however, was to be expected: it is doubtful that any of us expected quick integration of new, more feminist values. But Maria Mayerchyk’s analysis shows that “extremism” and “extremists” are conceptualized as male (an “army” of sorts). And yet, women have always been just as active on Maidan as men.

Both the question of a peaceful versus non-peaceful scenario and the one on gender stereotypes are essential, but, though they are adjecent to the issue of “extremism,” their main focus is elsewhere. Here, I would like to analyze some aspects of the term and its use. In her famous article, Gayatri Chakravorty Spivak asks – “Can the Subaltern Speak?” She suggests that the oppressed, the subjugated, the postcolonial subjects are at times forced to resort to a meaningful silence as to the only language still available to them, because voice is so often taken by those who speak for them - e.g., historians and politicians of the colonizing nation. In the case of the Ukrainian "government," one could ask: Can the Lying Criminal Brought up by the System That Turned us into Subaltern, Speak (the Truth)? The answer is too obvious. This “government” has no such aspirations as honor or responsibility; they operate on the criminal code of “let’s live off the marks.” Technically, the whole workd to them is just a bunch of marks to be fooled. The murderous, dysfunctional, criminal gang calling itself "the Ukrainian government" issues statements a-la "we want the unrests to calm down and are looking for the solutions to ensure peace and democracy," "we disapprove of extremists," the world hears what it is used to hearing: a normal thing for a government to say, a normal call for peace, etc. Nothing, however, could be farther from the truth. Our so-called government APPROPRIATED the language that is in use, and is playing with it like with a toy.

But if, on the one hand, we are dealing with the appropriation of the language, then on the other, the choice of the word “extremism” should give us even more to think about. The regime found the very correct word to alienate us from the  world community and in particular Europe that is mortally afraid of such notions as “extremists,” “fascists,” “ultra-right” and so on. To see why this word pops us in the present-day discourse on Ukraine, one would have to know more of its history than is generally exported. The westerners work within their frame of reference. But we can recall who used to call us “bandits” in the past. The Russian/Soviet domestic police, Che-Ka (later called KGB, still later called FSB), has rather diverse and unscrupulous methods. During WWII and right after, they were dressing up like our partisans who stayed in the forests and fought the Soviets (and it is because of the partisans' efforts that Western Ukraine experienced less of a post-war famine - they prevented the Soviets from robbing the people of their food), committing crimes, and then making it look like it was the UIA (Ukrainian Insurgent Army). The Russian FSB is working in Ukraine full-time now. There amount of provocations and attempts to discredit the people and make them look like "extremists" is rather high, - plus, the information war. Such tactics are described in the Mitrokhin's Archive, the notes of one of the officers of KGB who ran off to Israel and published all he saw. Available on Amazon

And the question I want to ask is this: when will the world finally see who the real extremists are?

 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.