Про дві Європи

17 грудня 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
6
3911 переглядів

Про дві Європи

(Please scroll down for the English version.)

Ми часто говоримо про «дві України», про їхню сумісність чи несумісність, про їхню любов чи їхню розлуку.

Але рідко помічаємо, що Європа також має два обличчя. Які дивляться в різні боки та нечасто бачать одне одного.

Одна Європа – це Європа правил і норм, більш-менш позбавлених емоцій. Вона закінчується десь на кордоні між Німеччиною та Польщею. Це своєрідний європротестантизм, який втратив віру в європейську цивілізацію, але зберіг її мораль. Для якого європейська ідея перетворилася на моральний закон та на набір процедур. Коли немає віри, абсолютом стають правила.

Інша Європа – стихійна, емоційна, Європа віри. Це молода Європа, здебільшого колишній соцтабір, для якого Європа залишається візією, ідеалом та утопією. Люди у ній вірять в Європу, але часто ігнорують правила. Європа для них – містичний екстаз, в якому можна забути про кодекс. Єврокатолицизм чи європравослав’я, сповнені віри, готові за неї померти – але не завжди готові за нею жити. Правила для них – це надто дрібно.

Ця друга Європа – це ми.

Західноєвропейцям, цим європротестантам,  які знизили свій ідеальний абсолют до правил, складно нас зрозуміти; складно зрозуміти наші європейські прапори посеред січових казанів, революційних вогнищ та націоналістичних гасел.

Вони розуміють чимало в наших протестах, але навряд чи розуміють головного: для нас Європа – це емоція, а не норми. Це далекий ідеал, у який ми віримо. Божество, з яким ми хочемо з’єднатися, а не правила, за якими нас вмовляє жити його жрець, коли божество залишило свою територію.

Це також - світло в кінці тунелю. Коли потребують такого світла? Тільки тоді, коли навколо темно. - Чому символом українських протестів став ліхтарик у телефоні? Тому що кожен ліхтарик – це маленьке світло у кінці маленького тунелю.

Західноєвропейці часто говорять про те, що вони втратили свою європейську візію, що вони думають та сперечаються здебільшого про дрібні речі, ніж про великі. Чому? – Тому що там, у них - світло. У них день. А коли все навколо видно, ви можете обійтися без візії. Без додаткових апаратів, які полегшують бачення.

Одначе вся складність полягає в тому, що суспільство не побудуєш ані на вірі без правил, ані на правилах без віри. Ані тільки з думками про велике, ані тільки з думками про дрібне.

Суспільство не побудуєш тільки на емоціях чи тільки на холодному розумі. Організм без розуму втрачає координацію, організм без серця втрачає надію.

Європі віри та Європі правил є що сказати один одному. Ми вже чуємо їх; сподіваюся, вони також знайдуть у собі сили почути нас. Зрозуміти, що їм так само бракує нашої віри, як нам – їхніх правил.

Бо віра без правил стає анархічною. А правила без віри стають бездушними.

____________________________________

Two Europes
By Volodymyr Yermolenko

We often hear about “two Ukraines,” about their unity and disunity, about their love and their separation.

But we rarely notice that Europe also has two faces, which look in different directions and seldom see each other.

One Europe is the Europe of rules and norms, more or less deprived of emotions.  It ends somewhere on the border between Germany and Poland.  This is the original Europrotestantism which lost faith in European civilization but retained its morals, for which the European idea transformed into a moral law and into an assortment of procedures.

The other Europe is spontaneous, emotional, the Europe of faith. This is the young Europe, mostly the former socialist camp, for which Europe remains a vision, an ideal, a utopia.  People here believe in a Europe, but often ignore the rules.  For them, Europe is a mystical ecstasy in which one can forget about a codex.  It is Eurocatholicism, or Euroorthodoxy, full of faith, for which it is ready to die – but not always ready to live for it.  For them, the rules are simply petty.

We are this other Europe.

It is difficult for Western Europeans, these Europrotestants who lowered their absolute ideal to rules, to understand us.  It is complicated for them to understand our European flags among the Kozak Sich cauldrons, revolutionary bonfires, and nationalist slogans.

They understand much of our protests, but hardly understand the main point – for us Europe is emotion, not norms.  It is a distant ideal in which we believe, it is a deity with which we want to unite, not the rules which its pagan priest is trying to convince us to live by, after the deity has left its territory.

This is also the light at the end of the tunnel.  When is such a light needed?  Only then when it is dark all around.  Why is the symbol of the Ukrainian protests the light on the cell phone?  Because each light is a small beam at the end of a small tunnel.

Western Europeans often talk about them losing their European vision, thinking and arguing about mostly petty things.  Why?  Because they have the light.  For them, it is daytime.  And when everything around is visible, you can do without a vision, without additional tools which help in seeing.

But all the complication lies in the fact that society cannot be built neither on faith without rules, nor on rules without faith.  And not only with thoughts about the great, nor only with thoughts about the petty.

Society cannot be built only on emotions or only on cold reason.  An organism without reason loses coordination, and an organism without heart loses hope.
The Europe of faith and the Europe of rules have much to say to each other.  We hear them already.  I expect that they will also find within themselves the power to hear us, to understand that they lack our faith, and that we lack their rules.

Because faith without rules becomes anarchic.  And rules without faith become soulless.
 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.