Про боротьбу зі злом, феодальні цінності і громадську непокору

30 листопада 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1387 переглядів

Про боротьбу зі злом, феодальні цінності і громадську непокору

Радянський Союз був феодальною державою. Специфічно феодальною: сюзереном там була вся система влади, ціла машина,  - ціла, яким би оксюмороном це не звучало, партія. Цю феодальну суть найясніше видно на прикладі селянства, загнаного у колгоспи: недарма “радянський” народ розшифровував ВКП (б) як “второе крепостное право – большевиков”.

Відповідним чином формувалася і ментальність – і тих, хто мав доступ до влади, і тих, хто її не мав. Солженіцин  наводить дуже показовий діалог: колишній зек і колишній конвоїр випадково зустрічаються вже поза контекстом Гулагу, і конвоїр весело вигукує: “Чекай, ти де у мене сидів?” – зраджуючи цим “у мене” свою навічну причетність (як йому здається) до власть імущіх. Солдатам – воювати, лікарям – рятувати поранених, конвоїрам – стерегти увязнених, ув’язненим – сидіти по в’язницях, бо соціальні статуси при феодалізмі не міняються. Вони вічні.

Здається, ми скинули ярмо цього духовного і ментального феодалізму, але наша влада – ні. Марна справа – переконувати нашого “гаранта” підписати угоду, зрозуміти, чого хоче народ, тощо. Він не оперує ніякими такими політичними інтересами, він не думає про цінності. Це нам з вами незрозуміло, як можна не стати на бік євроінтеграції і здорового ґлузду. У зла немає здорового ґлузду.

А замашки зажерливого феодала – це однозначне зло. Там немає кому і що пояснювати. Ми можемо скільки завгодно називати Януковича “зеком” – все одно, в його уявленні – це ми з вами у нього “сидимо” – на шиї, у в’язниці, де завгодно. У цьому і полягає одне із найскладніших завдань, коли мова йде про боротьбу із злом: повірити, що це власне – зло, а це для людини двадцять першого століття вже майже непосильно – тому що після Освенціму всі пам’ятaють, як легко демонізувати і нищити, і як багато має означати слово “людина”.  Бодай теоретично.

Виходить, для того, аби уздріти зло і повірити у те, що це – зло, треба бути людиною Середньовіччя, бо зло – як і добро – останнім часом навіть не категорія, а шкода. Тільки чому ж так вибірково: як феодалізм, то можна, незважаючи на давність поняття і його складників, а як бачити зло і називати його злом – і не йти з ним на компроміси – то уже і ні?

B одній із повістей Германа Мелвіла такий собі Бартлебі, переписувач паперів, дрібний клерк, одного прекрасного дня відмовляється від своєї нудної роботи. Він просто каже – “я би радше цього не робив”, коли йому загадують нові завдання. І не робить. При цьому він не робить взагалі нічого – не кричить, не нервується, не гамселить кулаками по столах, і цим остаточно виводить із себе свого “доброго”  роботодавця, юриста. Існує припущення, що Мелвіл написав “Бартлебі” як свого роду відгук на статтю Генрі Дейвіда Торо про громадську непокору  мирними засобами.

Все це дуже вірно, от тільки у Торо, чиї думки потім надихнуть Мартіна Лютера Кинга і Ґанді, нічого немає про те, аби просто відмовлятися від роботи, мовчки терпіти голод і так само мовчки зійти в могилу, як то робить нещасний страждалець Бартлебі. У Торо непокора – це таки непокора, і вона саме громадська, а не приватна: наприклад, закликає він, давайте перестанемо платити податки.  От тоді на нас зреагують.

Або оголосимо всекраїнський страйк. 

Громадська непокора може бути мирною, бо таки так – нікого не можна вбивати, це якраз із арсеналу Середньовіччя; але навряд чи ця непокора буває пасивною; тобто, звісно, буває – але тоді вона не має ефекту, і приклад - Бартлебі. Опиратися злу треба тільки активно. Мирно – але швидко і енергійно. Силою.

Просто не фізичною.

Інакше нас чекає ще кілька століть феодалізму, а від нього ми уже всі втомилися.
 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.