«Найбільш впертий перемагає»

5 травня 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
370 переглядів

«Найбільш впертий перемагає»

"Нема положення, щоби з нього не можна було б вийти з честю,

Перетерпівий до кінця - спасен буде".

Ген. Михайло Омелянович-Павленко

 

96 років тому, 5-го травня 1920-го року з'єднанням зі спільним польсько-українським протибольшевицьким фронтом закінчився героїчний Зимовий похід Дієвої армії Української народної республіки під проводом генерала Михайла Омеляновича-Павленка (на фото).

У ніч з 6-го на 7-ме грудня з любарського "чотирикутника смерти" (складеного з трьох ворожих фронтів та катастрофічної епідемії тифу), після раптового від'їзду до Варшави Головного отамана Симона Петлюри, зради його улюблених гайдамаків під керівництвом Омеляна Волоха та демобілізації Січових Стрільців отаманом Коновальцем, у відчайдушний похід по тилах білих і червоних окупантів вирушила знесилена епідемією тифу і нестачею всього, що необхідно армії, примара війська, де стати до бою могла лише "жменька біля 2000 людей".

За тиждень один з командирів українських дивізій розіслав білогвардійському керівництву телеграму: "Військовим частинам Добровольчої армії наказую або від'їхати на Дон, або перейти на бік республіканської влади України. Невиконавшим наказу - смерть".

За спогадами учасника тих подій: "Добровольча головна команда наказом по армії вже поховала нашу армію і представляла її як ліквідовану, а тут прийшлося спростовувати це спеціальною телеграмою "Розбита нами Українська армія опинилася у нас в тилу". Подільський генерал-губернатор, виряджаючи з Вінниці 9.XII ешелони на фронт, говорив: "С украинцами наконец покончено", а 11.XII він вже втік до Одеси. Серед частин Добровольчої армії почалася паніка".

17-го грудня з-під українських шабель у м.Ставище дивом врятувався на автомобілі денікінський герой,"победитель Киева" генерал Бредов. А наприкінці січня колись пихаті денікінці вже просили українців про припинення війни і союз проти комуністів: "Не будемо згадувати старе, не будемо розвідатися хто винен, хто ні, бо це буде діло історії. Далеко краще, хоча і пізно, дійти до згоди". Було пізно.

Великою мірою спричинившись до катастрофи "единонеделимца" Денікіна, Українська армія продовжила боротьбу з большевиками, найяскравішою сторінкою якою стало взяття у квітні 1920-го року міста Вознесенська з величезними військовими складами. Драматизм ситуації полягав у тому, що наше військо йшло у бій практично без набоїв...

"Найбільш впертий перемагає" - любив цитувати Командарм девіз одного з французьких замків. У травні, подолавши близько 2500 верст за 180 днів та навівши на ворогів жах, великою мірою з походу повернулися:

Запорізька дивізія (Гулий-Гуленко): 140 старшин, 2100 козаків, 8 гармат і 45 кулеметів.

Волинська дивізія (Загродський): 100 старшин, 1250 козаків, 2 гармати та 35 кулеметів.

Київська дивізія (Тютюнник) - 110 старшин, 1700 козаків,4 гармати та 40 кулеметів.

Галицька кінна бригада (Шепарович)  - 10 старшин і 480 козаків.

3-й кінний полк (Вишнівський) - 37 старшин, 420 козаків та 18 кулеметів.

Таким чином, Армія мала 397 старшин, 5950 козаків, 14 гармат та 144 кулемети.

От підсумки походу лише однієї з частин, що брали участь у Поході, кінного полку Чорних запорожців (командир - полковник Дяченко): "захоплено в полон 40 денікінських офіцерів, 27 комісарів, 338 червоноармійців, а скільки їх було порубано... Військова здобич велика: 4 гармати, 4 скрині з набоями - все з кіньми, 9 кулеметів, 278 коней, 136 возів з військовим майном, 10 самоходів і радіостанція".

Всі учасники Походу ("зимовопоходники") стали лицарями Залізного хреста УНР. Командарм Михайло Омелянович-Павленко, воєначальник, для якого головним завжди було не завалити ворога власними трупами, а зберегти людей, який з Походу привів більше людей, ніж у Похід вирушило, отримав орден за номером один.

*****

На сайті Київської міської державної адміністрації триває голосування за проект рішення Київради про перейменування вулиці Суворова на вулицю Омеляновича-Павленка. Голосування відбувається ТУТ.  Водночас йде голосування за перейменування столичної вулиці Кутузова на вулицю Алмазова - на честь уславленого командира Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону Запорізької дивізії полковника Олекси Алмазова, якого особливо відзначав і Командарм - ТУТ. Реєстрація для участи у голосуванні вкрай нескладна, а справа - шляхетна. Дякую заздалегідь шановному товариству за підтримку і поширення.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.