«Матрьошка», кнопка, насолода

3 березня 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
596 переглядів

«Матрьошка», кнопка, насолода

         Інколи важко одразу оформити в словах бажане майбутнє. Втім набагато легше сказати про майбутнє небажане. Втіленням деякого мого власного уявлення про небажане майбутнє  стали події минулих п’ятниці-суботи, які розгорталися в Криму, у Донецькій і Харківській областях, і подальші кримські події неділі. Вони швидко нанизувалися і їх годі було розгледіти за тим інформаційним «димом», що,  як завше в подібних ситуаціях, дуже вигідний Кремлю. Цей «дим» неймовірно токсичний для свідомости, і на початку ХХІ століття така інформаційна «димова завіса» має винятковий смисл для Кремлівського очільника, бо сприяє поширенню страху і паніки. Для нього вона цінніша навіть за дії, хоча тепер він активно показує, що і до цього здатен. «Димова завіса» - ось те середовище, в якому головний персонаж «московської ставки» може діяти масштабно. Небажане майбутнє складається з багатьох аспектів, і всі вони пов’язані із тими повідомленнями,  які маніфестувалися і маніфестуються в інформаційній «димовій завісі» як наміри Кремля.

         Мені було мало років, коли ще тривала «холодна війна» із постійними поновленнями «підігріву» в її структурі. Моя юність припала на роки, коли недовго, але здавалося, що гостра поляризація світу із постійною небезпекою демонстрації м’язів країнами із ядерною зброєю хоча б пригальмувалася в своєму розгортанні. Я ніколи не тішила себе думкою про те, що така небезпечна поляризація розсмокчеться коли-небудь, вочевидь поки що вона завжди актуальна і потенційно відкрита для оновлення, особливо з початку чіткого оформлення у північних сусідів режиму того, хто узурпував собі статус абсолютного головного суб’єкта. Та найбільш небажаним майбутнім було поновлення атмосфери, коли напруга досягне рівня нечуваного рівня на новітньому технологічному колі, і головним місцем напруги стане моя країна, а простором неймовірних (хоча не надто неочікуваних і занадто передбачуваних) кремлівських зазіхань стане моя батьківщина, мій Схід.  

         Повідомлення, яке активно маніфестується Кремлем, починаючи з п’ятниці, схоже на російську «матрьошку». Причому найбільші із її фігур-частин мають дуже тонкі стінки, натомість найменша по суті є найбільшою і найважливішою. Кожне повідомлення має адресата. Але трапляються і такі, в яких  найголовнішим адресатом є не той, до кого нібито первинно звертаються. Вирізняються ніби кілька ліній адресування. Основне повідомлення операції, розпочатої Кремлем минулого тижня, адресоване не лише Україні. Якщо ми розглядатимемо повідомлення, котре шле Кремль як «матрьошку» повідомлень, то кожній із «фігурок» відповідатиме і своя вистава.

         Зовнішня фігурка «матрьошки» повідомлення Кремля була адресована передусім тій частині населення України, котра знаходиться в полі дії своєрідного магніту, «гравітаційного центру» новітньої єдности під патронатом кремлівської ставки – новітнього Совєтського союзу. Ця структура вже більше десяти років формується безліччю технологічних ходів дій кремлівських політиків, мас-медіа стратегій, агресивної шовіністичної російської пропаганди на грунті реанімації залишків свідомости, створеної пропагандою  радянською, та прихованих кодів всього цього у масовому культурному продукті. По суті йшлося навіть не про тих, хто вийшов у суботу на просовєтсько-прокремлівські мітинги, а про тих, хто ще мав визначитися. (До слова, аналізуючи збільшення людського ресурсу серії огидних вистав на площах Криму, Сходу і Півдня України, не можна не думати і про технології «каруселей», які тепер мабуть є технологіями вже не виборчими, а геополітичними, транскордонними і воєнними). Мабуть, найважливішим висновком виявилося те, що протягом п’ятниці-суботи північносусідська пропаганда здобувала перемоги саме у війні  інформаційній, бо її головною метою було посіяти паніку, яка збільшуватиме токсичну дії «димової завіси» в Україні.

         Перша фігурка «матрьошки» повідомлень має досить тонкі стінки, крізь які просвічує наступна «лялька» – вона шле загрозливе повідомлення всьому українському народу. І саме їй відповідає вистава, зіткана із військових силових пересувань і декларації намірів дій від «сенаторів» Росії. Доречі, вистава, розіграна останніми мала підтримувати ці дві перші зовнішні фігурки «матрьошки» повідомлень, але дивним чином демонструвала і розриви між їх повідомленнями. Не вийшло спільнодії. Мабуть тому, що виступи цих персонажів другого плану були доведені до абсурду. Та крізь них прорвалося інше повідомлення. У абсурдно різких їхніх заявах з’явилися показові висловлювання, які вголос давно не проголошувалися. Стінки другої фігурки «матрьошки» також виявилися  проникними. Хоча, мабуть, це і було задумано.     

         Третя і головна фігурка «матрьошки» міцна і позірно не порожня всередині. Вона є відвертою маніфестацією найчіткішого наміру головного персонажа Кремля. Бо центральним повідомленням є саме повідомлення про його готовність на «без-зась» наміру. Якщо складати пазл всіх дрібних і розгорнутих, тихих і голосних заяв головної дійової особи і різноманітних персонажів на ролях другого плану з боку північних сусідів, то вийде доволі проста картинка – Кремль маніфестує готовність долати всі можливі кордони. Йдеться не про долання кордонів України, а про долання кордонів більш суттєвіших. Маленька і міцна фігурка «матрьошки» повідомлень – «Я все можу, можу безмежно руйнувати, і моя сила в тому, скільки я зможу зруйнувати, чим я можу нехтувати, бо я НАСОЛОДЖУЮСЯ своєю демонстрацією сили долати все, що мені заманеться, робити все». 

         Отож, головним адресатом «матрьошки» повідомлень виступає весь світ. Бо незважаючи на весь драматизм подій на території нашої держави, суверенітет якої немов та кістка в горлі нашим північним сусідам, не лише ми спостерігаємо найбільшу виставу демонстрації наміру «без-зась». Її має споглядати і Захід, і великий світ у планетарному масштабі.  Таке нестримне «без-зась» кремлівського очільника є повідомленням про намір, маніфестацією наміру, що стало дуже дієвим на початку ХХІ століття. Події п’ятниці-суботи, в яких у процентному співвідношенні дійсно більше намірів, ніж дії, ще й огорнуті інформаційною «димовою завісою», вкотре показали світові головне обличчя Кремля, головну фігурку «матрьошки». І це обличчя порожнечі, за якою немає нічого, окрім «Я насолоджуюся».          

Не думаю, що це обличчя не визирало раніше. Повідомляти можна лише тоді, коли тебе готові слухати. І західний світ, і весь великий світ готові слухати головного персонажа Кремля. Давно готові. Одним із чинників цього є те, про що більшість із нас воліла б не думати, бо нам здається, що ми таки живемо на початку нинішнього століття, а не в середині минулого. Ніхто не хотів би думати про регрес свідомости, і нині дійсно не вісімдесяті роки минулого століття. Контекст дещо змінився. Але маніфестація нашим північним сусідою наміру «без-зась» - вистава, яка має нести повідомлення світові про те, що Кремль є дуже незручною силою, має великий потенціал руйнування, пов'язаний як зі зброєю звичайною, так і зі зброєю ядерною (ми часто забуваємо про наявність тої самої найважливішої кнопки переваг). Токсична інформаційна «димова завіса» має сіяти паніку і провокувати на корисні Кремлю дії і рухи в Україні, а паралельно - зрощувати страх у західного світу та показувати великому світові, хто може взяти право на «без-зась». До слова, це дуже схоже на інші північносусідські стратегії, які мають скоріше не зруйнувати Захід, а отримати переваги над ним. Отже, «матрьошка» повідомлень, кнопка, насолода від наміру руйнувати. Так само, як головне повідомлення головний суб’єкт Кремля шле не лише Україні, це повідомлення є маніфестацією декларації майбутнього не лише  для України. Не думаю, що таке майбутнє можна назвати  бажаним для світу. Але не забуваймо і про те, що страх і паніка запускають нашу власну уяву щодо майбутнього бажаного чи небажаного і частково можуть паралізувати наші дії і думки, наш опір і гідність. Тому опір потрібен в тому числі і щодо токсичної «димової завіси», яка дає ефективно діяти тому, хто її активно використовує. Гідність і сміливість говорити «зась» - ось те, що не бажає чути ані від України, ані від Заходу, ані від цілого світу той, хто вважає себе головним суб’єктом. Може, настає саме час сміливости, час світові і говорити, і діяти ?

 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.