Країна вільних можливостей - безальтернативний шлях трансформації для України

23 січня 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
483 переглядів

Країна вільних можливостей - безальтернативний шлях трансформації для України

Найбільшою проблемою для людини в Україні є відсутність вільних можливостей, відсутність належного обмеження публічної влади, існування неефективного забюрократизованого державного апарату, наявність цілої низки непотрібних процедур та дозволів, відсутність простого механізму адміністрування податків. За часів  більшовицької окупації нам було нав'язане хибне розуміння сутності держави (через хибну подачу причин її виникнення). Замість справжньої сутності держави – забезпечення охорони прав індивіда, його власності, забезпечення певних можливостей для людини тощо – нам нав'язали, що основне завдання держави – здійснювати тотальне регулювання усіх сфер суспільного та особистого життя, а тому, відповідно, для цього їй необхідний величезний бюрократичний апарат, довгі процедури і тд. Ще нам нав'язали думку, що таке тотальне регулювання є необхідним для здійснення  великих державних дотацій (часто через великі податкові ставки). Але ж історично виникнення держави було пов'язано не з дотаціями та регулюванням, а з захистом та забезпеченням вільних можливостей для людини. 

Усі без виключення спроби тих чи інших реформ в Україні (не кажучи вже про інституційний характер) впираються у повний методологічний хаос з послідовним визначенням концепції розвитку української держави.

Світовий досвід показує лише дві ефективні (за певних умов) концепції держави – державу вільних можливостей та державу загального добробуту (засновану на широкій регулятивній діяльності держави та лівій економічній політиці). Ці концепції є двома крайніми полюсами трансформації держави та становища людини в ній. Це розуміють політики в країнах сталої демократії. Однак, таке розуміння є фактично відсутнім в українському  політикумі і це має руйнівні наслідки для країни. Усі уряди та президенти України кидалися між двома крайнощами: країною вільних можливостей та державою загального добробуту. Такі електоральні ігри безвідповідальних популістів у суміші з хронічною некомпетентністю в публічному управлінні, і постійне нехтування владою майбутнім нової генерації (яка власне і визначає майбутній успіх країни) заради задоволення забаганок та примх пенсіонерів  та інших подібних соціальних груп  -  має своєю ціною  втрачений час для реформ, війну та відсутність будь-якого реального вектору трансформації, проблеми в економічній системі країни. Політики, які відкидали майбутнє заради минулого - довели країну до необхідності радикального перезавантаження заснованого на чіткій концепції розвитку держави в умовах дуже обмежених ресурсів для проведення інституційних реформ.

Потреба радикального та невідкладного перезавантаження повністю усуває вибір концепції та актуальність будь-яких дискусій щодо такого вибору. Україна сьогодні відверто не має ресурсів для побудови держави загального добробуту. Не бачать цього тільки безвідповідальні ліві популісти. Натомість,  концепція країни вільних можливостей  - є цілком реальною для побудови в Україні. Звісно, що виключно за умови інституційних реформ та наявності відповідної політичної платформи. Країна вільних можливостей  - заснована на справжньому історичному призначенні держави - захисті особи та власності. Тут визначальною функцією держави є охоронна, а не регулятивна. Публічна влада тут - є спрямованою на захист особи, її власності і створення можливостей для бізнесу та людини. Така концепція усуває багато регулятивних запобіжників, які сьогодні стримують розвиток економіки України.
Однак, реалізація відповідної концепції потребує належної  та відповідальної політичної платформи з відповідальною бюджетною політикою.

Найкраще розглянути конструкцію відповідної політичної платформи через призму діаграми Девіда Нолана (див. додані малюнки).

 

Ця діаграма чудово демонструє, що авторитарні, класичні ліві та застарілі праві політичні платформи не здатні забезпечити реалізацію концепції країни вільних можливостей - де одночасно має існувати особиста (оптимально в межах певних консерватиних рамок) та економічна свобода. Діаграма чудово демонструє майже ідеальне поєднання для реалізації цієї концепції в лібертаріанській політичній філософії. Однак, перенесення будь-якої концепції, ідеї чи політичної філософії на нашу країну -  потребує врахування реального соціального ефекту та деяких особливостей необхідних для формування ефективного суспільства. У цьому контексті вбачається доцільним використати вже добре відому в американській політичній практиці концепції поєднання лібертаріанства з деякими класично право-консервативними  політичними ідеями. Таке поєднання - дозволяє відкинути державу тотального регулювання і перейти до держави вільних можливостей з певними етичними та культурними рамками. Це поєднання є надзвичайно необхідним для країни, яка перебуває у військовому конфлікті та в процесі творення ефективного громадянського суспільства. Двома іншими аспектами, котрі потребують особливої уваги  є підходи до медицини та освіти. Очевидно, що тут потрібне комплексне рішення з поєднанням приватного та соціального елементу.  Час для право-лібертаріанської платформи настає і це - найраціональніший вибір для країни сьогодні. Питання обрання відповідальної політичної платформи сьогодні для України є питанням збереження своєї державності.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.