Євромайдан: в революції між правими та лівими

28 січня 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
3657 переглядів

Євромайдан: в революції між правими та лівими

(For English version, please click on the link above.)

З перших днів Євромайдану в центрі Києва відчутна права риторика. Вона проявляється в гаслах, написах на плакатах і фасадах адміністративних установ, популістських, а часом і дискримінатівиих промовах зі сцени. Весь цей контент розчиняється серед мітингувальників і день за днем стає прийнятним.

Праві беруть участь у протесті з самого початку, їх положення посилюється, а дії легітимізуються. Варто розділяти правих Майдану: парламентські - Всеукраїнське Об'єднання «Свобода» та її неформальне вуличне молодіжне крило "Січ/С14" і непарламентські - "Правий сектор ", що є рушійною силою радикального протесту, а також УНА -УНСО, КУН (Конгрес Українських Націоналістів), РУН (Російськомовні Українські Націоналісти) - менш активні у своїх діях.

Присутність Свободи на Майдані - неминуча, вона є частиною опозиційної коаліції, що взяла на себе тягар інтеграції України в ЄС. Досить цікавий факт: у той час, поки крайні праві Європи говорять про " євроскептицизм " - ВОС веде активний євродіалогу зі своїм електоратом. Але в той же час, партія робить вельми нелогічні кроки, запрошуючи тих самих євроскептичних лекторів. 15 січня, у захопленому активістами Свободи будівлі Київської міської адміністрації, проходила лекція глави видавництва Arktos Джона Моргана. Перш за все варто відмітити той факт, що Arktos видає роботи Олександра Дугіна, який має дуже специфічні уявлення про геополітичну цілісність України. Лекція була вибудована на поясненні неприйняття ліберальних цінностей і поясненні того, що майбутнє України не повинно визначатись прагненням до союзу ні з Європейським Союзом, ні з Росією.

Два ключові моменти в розходженнях правих на Майдані - ставлення до інтеграції, за яку громадяни вийшли на головну площу країни, і радикальність протесту. Охорона Київради, до якої входять члени партії, активісти ВО "Свобода" і громадяни, які на час протесту складають ряди оборони, що не радикалізується, не виходить на передову барикад Грушевського (офіційно).

"Правий сектор" - коаліція організацій "Тризуб ім.С.Бандери " і Білий молот". У ЗМІ неодноразово згадувалося про те, що УНА -УНСО так само входить в "Правий сектор", але самі унсовці та активісти ПС заперечують це. 21 листопада розпочався Євромайдан, а активісти “Правого сектору” прийшли туди 2 дні потому. 28 -го листопада (за словами активістів руху) вони захопили 5-й поверх Будинку Профспілок, а наступного дня зайняли позицію біля пам'ятника засновникам Києва з великим банером, на якому було написано назва організації. З самого початку свого перебування на майдані, основними їх цілями були національна революція та імпічмент Президента, але зовсім не євроінтеграція. 1-го грудня активісти були на вул.Банковій, біля Адміністрації Президента. Після цих подій “Правий сектор” називатиме Свободу "ненадійною", головною причиною цьому буде заява Олега Тягнибока про те, що присутні на Банковій - провокатори. Заява лідера партії Свобода була підтримана мітингувальниками на Євромайдані.

Але ситуація змінилася після подій 19-го січня. Заклик йти до Верховної Ради прозвучав від одного з лідерів Автомайдану, за колоною якого послідувала 16-та сотня Самооборони Майдану, і лише через деякий час туди вирушили активісти "Правого сектору". Щодо подій на Грушевського складно визначити, хто ж першим почав радикалізувати протест, мітингувальники того дня були наповнені почуттям люті, яке в більшій мірі ґрунтувалося на прийнятих 16-го січня законах, так званого “чорного четверга”. Але залишається сухий факт, активісти “Правого сектору” включилися організованою колоною у протистояння вже після того, як протестуючі підіймалися на автобуси і були готові до активних дій.

Підсилення протистояння з використанням легко займистих коктейлів, спалювання автобусів, використання піротехніки з боку мітингувальників, які спостерігали за подіями, було сприйнято як крайні, але виправдані заходи по відношенню до коридору силовиків. У цьому і є головна відмінність дій на вулицях Банковій і Грушевського - легітимність радикалізації протесту. Спроба зупинити протистояння одним з лідерів опозиції Віталієм Кличком була сприйнята вкрай негативно, чого не було 1-го грудня, коли лідер партії УДАР стримував рішуче налаштованих вступити в протистояння з беркутівцям біля Адміністрації Президента.

Якщо ліберально орієнтовані учасники майдану, не сприймають праву риторику як радикальну, бо іншу вони там чують нечасто, то ліві дотримуються різних точок зору на події в центрі Києва: одні - намагаються привносити свій лівий дискурс, організовуючи покази фільмів про страйки робітників і проводячи антидискримінаційні акції, інші - зовсім нейтральні.

Але несподівано для всіх виявилось те, що серед активних учасників протистояння на вул.Грушевського, з'явилися і лівоорієнтовані активісти організації "Народний Набат". Ця організація виникла більше року тому, знаходиться в дружніх відносинах з «Автономним Опором» і «Вольною Землею». Орієнтуються на ідеологію соціального анархізму: пряма демократія, безкласове суспільство, захист екології і тварин. Ставлення до Євроінтеграції у активістів досить скептичне, вони не розцінюють Європейський Союз як зону економічного процвітання для України. Що ж до участі у радикальних діях в рамках протесту, за твердженням " набатівців ", вони були в перших рядах на вул.Грушевського. Активісти організації критикують за бездіяльність українських лівих: " Замість того, щоб запропонувати план дій для людей на Майдані - вони переживають про те, що про них скажуть їхні однодумці за межами України." (цит.)

Сьогодні, між лівими, які присутні на Євромайдані, і правими (непарламентськими) укладено тимчасове перемир'я. Не було офіційної процедури, яка б декларувала це, йдеться про загальні тимчасові, але не про кінцеву цілі. Для правих - це національна революція, для лівих - соціальна. Часовий проміжок перемир'я невизначений. Воно є поки триває протистояння на Грушевського та Майдані. Це парадокс, який раніше був можливий в період студентських протестів, але з  правоцентристськими і лівими молодіжними організаціями, котрі співпрацювали між собою в період кампанії "Проти деградації освіти", або ж коли ці ж молодіжні організації виходили на спільні соціальні акції протесту, котрі в меншій мірі стосувалися студентів. На думку активістів обох сторін - співпраця після є малоймовірною, не дивлячись на перебіг результатів революції.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.