Гімн України у російських катівнях

26 серпня 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
423 переглядів

Гімн України у російських катівнях

«Ще не вмерла України ні слава ні воля…» Ще кілька років тому почути ці слова у приміщенні суду десь у Росії здалося б чимось неймовірним. Хто міг тоді уявити, що невдовзі з’являться політичні в’язні-українці путінського режиму?  

Режисер Олег Сенцов і громадський активіст Олександр Кольченко отримали 20 і 10 років ув’язнення відповідно за відверто сфабрикованою справою, як кажуть в самій Росії - «шитоє дєло». Режисер і громадський активіст. 20 і 10 років! Колонії суворого режиму! 

Минулого року багато культурних діячів з усього світу висловились на підтримку Сенцова. Але що там ліберали чи захисники загальнолюдських цінностей. Навіть Нікіта Міхалков закликав Путіна звільнити колеґу-режисера! Тоді цю новину радо підхопила українська блоґосфера, мовляв, цілий Міхалков просить, напевно буде від цього якийсь толк. Але на мою думку, тоді Міхалков лише легітимізував сьогоднішній вирок. Він показав, що навіть настільки впливова і наближена до трону особа не здатна вплинути на рішення суду, яке a priori є об’єктивним і беззастережним. На їхню думку.

Коли ми спостерігаємо людожерський вишкір карної системи РФ щодо інакодумців, не варто забувати, що нинішня правляча верхівка РФ складається з колишніх КҐБістів – цілком особливої касти совєтських людей, для яких не були писані ніякі правила, які завжди мали мандат на іґнорування законів заради якоїсь «вищої» мети. На їхню думку.  

Останнім часом мені Російська Федерація мимоволі нагадує Ісламську Державу. Тобто, якесь таке псевдодержавне утворення, на території якого злочини завжди на порядку денному. Злочини проти людяності, закону, здорового глузду – вчинки, що є неприйнятними 21-му столітті. 

Різниця між РФ і ІД, евентуально, існує. Поки що існує. Зрозуміло, що РФ має за плечима багатовікову історію, культурні й наукові надбання. Натомість ІД, не обтяжена ніякою історичною пам’яттю, знищує людей і безцінні пам’ятки культури по мірі надходження набоїв та вибухівки. РФ поки що грається у цивілізацію, хоча вже застосовує печерне правове свавілля щодо окремих територій і окремих осіб. Але мені здається, що ті надбання, про які я згадував вище, нинішні російські керманичі сприймають радше як тягар і готові скинути його за першої ліпшої нагоди. 

Пьотр І, Єкатєріна ІІ, Алєксандр ІІІ, Іван IV, Достоєвщина-Хованщина, Онєґін-Війна і мир, Ломоносов-Менделеєв-Сахаров – усе це запхано до останніх вагонів поїзда, що готові до відчеплення. Далі цей божевільний локомотив понесеться чимдужче, не маючий притомного керманича, не обладнаний ніякими гальмами. Воістину, нині дії РФ не здатні передбачити жодні аналітики. Хіба що на кавовій гущі на денці чашки, але навіть цей метод важко застосувати, коли дно відсутнє.      

Вирок Сенцову і Кольченку у мене викликав не стільки обурення чи злість, як огиду. Так, поки що, дивлячись крізь ґрати на заручників путінського режиму, здається, що вони переможені. Проте Гімн України у російських катівнях свідчить про безумовну перемогу духу, а вони ніколи не могли, не можуть і не зможуть побороти вільну духом людину.    

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.