Дещо про прайд та правих

10 червня 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1099 переглядів

Дещо про прайд та правих

Найменше, за що можна критикувати оргкомітет ЛГБТ-прайду, це те, за що вони найбільше вибачаються: що захід не був безпечним. Поки гомофобія є культурною нормою, годі сподіватися на безпеку на  ЛГБТ-акціях. Тільки на моїй пам’яті кілька культурницьких подій  було атаковано ультаправими групами. Як-от презентація критиківських “120-сторінок содому”, на яку напали ультраправі у Львові,  а потім і в Києві. Після полеміки на ЛГБТ-тематику було спалено галерею Гудимова. А під час заходу в Могилянці до Дня пам’яті убитих на ґрунті ненависті трансгендерних людей увірвались ті ж ультраправі і розпилили сльозогінний газ. Словом, участь в ЛГБТ подіях справа ризикована і вимагає громадянської відваги й політичної позиції.

Якщо оргкомітет маршу обіцяв безпеку – це були безпідставні обіцянки. На феміністичних і лівих маршах майже невідворотно відбувалися сутички з ультраправими, навіть вже після акції, десь на автобусних зупинках і в метро. З боку оргкомітету прайду, звісно, чесніше було б методично попереджати, що захід є політичним і пов’язаний з підвищеними ризиками (навіть за успішних дій міліції). Але натомість оргкомітет обрав іншу і дивну стратегію – обіцяв безпеку, а задля цього формував базу даних про тих, хто мали намір взяти участь в марші. Чимало людей, потенційних учасниць маршу, відмовилися від процедури заповнення анкети і на марш не потрапили. Хоч яку шляхетну мету мали організатор_ки, сама ідея виглядає сумнівно і підозріло. Ще й маршу не було, а списки вже складено.

Особисті заходи безпеки мали б заохочуватися на прайді. А натомість, подейкують у фейсбучику, присутніх на марші просили не ховати обличчя (чому?). Заради обіцяної безпеки і примарного “заспокоєння” лунали заяви геть гомофобні. Мовляв, всіляких фріків на марші не буде, одні лиш слухняні громадянки й громадяни в пристойних одежах маршируватимуть без випендрювання стрункими рядами по п’ять.

Марш спричинив шквал полеміки в укрнеті, на шпальтах паперових видань і в етері. Що прикметно в цій полеміці, типові аргументи на кшталт “ми не проти, але нехай трахаються на ничку” нині викликають куди більше критики, ніж раніше. Навіть деякі знані колишні очільники гомофобних спічів перейшли на помірнішу мову і кепкують обережно. Та, поза сумнівом, гомофобних звинувачень однаково дуже багато.

Серед моїх “улюблених” - заяви, що  ЛГБТ самі винуваті в нападі, бо спровокували правих. Ця парадоксальна логіка (“звинувачення потерпілих”) ще донедавна для багатьох була геть переконливою і видавалася оплотом “здорового глузду”. Один знаний художник в інтерв’ю про Євромайдан так і казав, що ліві самі винуваті в атаках на них, бо не треба було “тролити правих”, себто виходити з гаслами, що “провокують правих”. Але нині щось змінилося. Може стало краще видно лицемірність тактики приєднуватись до тих, хто зайняли позицію домінування, агресії й сили. Якщо ви вважаєте, що ЛГБТ спровокували правих, то за тою ж формулою маєте вважати, що Україна спровокувала Росію.

ЛГБТ-марш несподівано актуалізував ситуацію Євромайдану. Тоді найвидимішими і найупізнаванішими стали ультраправі групи, а ліві, феміністичні та ЛГБТ  були фізично виштовхані, символічно витіснені. З незрозумілих причин всі ці групи не уважали за потрібне публічно відмежовуватися від правих радикалів. Натомість ліво-ліберальна когорта (разом з ліберальним інтелектуальним товариством) добровільно і свідомо забезпечили правим “політичне прикриття”  (Росен Джагалов), або, як висловлюються тепер у фейсбуці, “відмазували” правих.

Також Л, Г, Б і Т  охоче спіправцювали з правими. Навіть ті, хто вміли це бачити, оправдовували або терпеливо закривали очі на агресію, мізогінію, ксенофобію та шовінізм крайньоправих груп Майдану (мовляв, не час для дрібниць). Навіть тоді, коли виникла загроза нападу на фейкову ЛГБТ-акцію на Майдані: “Тих не бийте, бо то не справжні геї”, - говорили справжні геї. 

Одначе тепер, коли пролунали погрози від “Правого Сектору” на адресу КиївПрайду, різко постали  питання солідарностей.  Незадовго до дня Маршу на офіційній вебсторінці “КиївПрайду” з’явилося “Звернення до Правого Сектору”: «Я вже півтора року на EuromaidanPress намагаюся довести англомовному світові, що Правий Сектор - не фашисти і не демони, як в тому переконують російські ресурси. Тому що я спостерігала за вами на Майдані, і тому, що була з вами у Пісках, і знаю, що в Правому Секторі багато пасіонарних і небайдужих людей, що готові життя покласти за Україну. Але після цих заяв [проти КиївПрайду] я вже не впевнена». Схоже, що для авторки заяви і для оргкомітету Прайду єдина проблема з ультраправими полягає в тому, що вони ворожі до ЛГБТ. А в іншому -  “милі пасіонарії”. Такий ось гомо-націоналізм.

В цьому ж тексті “Звернення до Правого Сектору” можна помітити й заготовки для нових риторичних тактик, які вже незабаром може використати ультраправе крило. В деяких країнах Західної Європи крайньоправі є дружніми до ЛГБТ. Справа в тому, що  гомофобію вони вважають властивою ознакою небілих мігрантів, що загрожують їх “білій цивілізації”. Мігранти, а не геї, тепер є для них головною загрозою “нації”.

“Звернення до Правого Сектору” містить дещо подібне: оскільки гомофобія - засаднича риса путінського режиму, то нашим ультраправим не гоже бути на них подібними.  “Правий Сектор” ще  в часи Майдану  натякнув на етнічну інклюзивність (щоправда, переважно  для “побратимів”, які готові покласти голову за Україну, але цей нюанс часто випускають з уваги), а геї теж чоловіки і воюють, - ось і новий ґрунт для солідарностей.

Залишається, поза увагою те, що ультраправі можуть позірно відмовлятися навіть від антисемітизму чи гомофобії, але  їх політика залишатиметься ультраправою, зіпертою на іншуванні. В “білої цивілізації” виникатимуть щораз інші вороги - “вата”, “всілякі іммігранти”, ну й інші букви, особливо трансгендерні люди.

А тим часом марш розпочався з того, що праві екстремісти кинули в колону нашпиговані залізом петарди, а після завершення маршу продовжували нападати на людей. Незбагненна жорстокість уґрунтована на безглуздій меті. Одна з моїх фейсбучних френдок саркастично підсумувала: «Скорочення “правосєк” уже не актуальне. Актуально “сексоправ”».

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.