Чи є відповіді на російську агресію в кіберпросторі

27 березня 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
3216 переглядів

Чи є відповіді на російську агресію в кіберпросторі

Людям з тонкою психікою у дні кримської агресії не варто заходити на сторінки проросійських груп в соцмережах. Під прапорами надуманої боротьби проти уявних бандерівців зустрінеш суміш російського шовінізму, антисемітизму, патріотизму, фашизму, православ’я та комунізму.

Подібна еклектика є наслідком полірування офіційною пропагандою і без того хворобливого великодержавницького мислення значної частини росіян. У свою чергу, пропаганда легітимізує фізичну та інформаційну агресію Росії проти України в очах самих росіян. За даними соціологів, 91% росіян, підтримують так зване приєднання Криму до Росії.

Інформаційна війна в кінцевому результаті є протистоянням смислів. Інструменти або технології, а також охоплення аудиторії, швидкість поширення, вірусність контенту й досяжність до іноземних аудиторій важливі, однак не є головними. За емоційною обгорткою протистояння видніються цілі, які впираються в смисли.

Смисли неприхованої експансії, які продукує Росія з претензією на роль глобального геополітичного гравця, викликають небагато симпатії у світі. Смисли, які проявляються через відкриту агресію, викликають огиду. Сучасний світ все більше рухається до методів публічної дипломатії, експансії через потужні ідеї та стандарти якості життя. У цьому світі змагаються за талановитих фахівців, а не територію, претендують на увагу, а не військову техніку, вчать три-чотири мови, а не тримаються за єдину общепонятную.

Зусилля ж України спрямовані на реалізацію смислів, що становлять “мінімальний пакет” європейського цивілізаційного вибору: підконтрольність влади, активна роль громадянського суспільства, повага до прав та свобод людиин. Продемонструвавши ці засади під час протестів Євромайдану, українське громадянське суспільство говорить однією мовою з західним світом. Водночас, Україні ще довго доведеться спростовувати міфічні “неонациські загрози”. Саме ними Росія атакує західний інформаційний простір, апелюючи до європейської історичної пам’яті, ахілесової п’яти післявоєнної Європи.

У Росії достатньо ресурсів аби вести інформаційну війну проти України, однак недостатньо аби тягатися з західними медіа. ИТАР-ТАСС, РИА Новости, Russia Today та російські телеканали оперують величезними бюджетами, працюють роками практично в цілодобовому режимі, а віднедавна перейшли й в онлайн. Арсенал російської пропаганди виглядає наступним чином: Russia Today в Фейсбуці має 1,4 мільйони прихильників, в Tвітері - 630 тисяч. РИА Новости - 1,1 мільйони, в Твітері - 550 тисяч. До порівняння - найбільш впливова у вітчизняному інформаційному просторі Українська Правда має у Фейсбуці 185 тисяч прихильників, у Твітері - 146 тисяч.    

Попри значні інформаційні ресурси росіян, дефіцит адекватних смислів породжує використання нецивілізованих прийомів інформаційної війни. Серед них - спроби підмінити історичні факти, В середині березня росіяни переписали сторінку російської Вікіпедії, змінивши назву Киевская Русь на Великороссийское государство у відповідній статті. А у статті про явище анексії росіянам на кілька днів вдалося видалити з словосполучення “силове приєднання” слово “силове”.

Зачистка інформаційного простору стала для Росії пріоритетом як для влади так і для пересічних користувачів. Видатного історика, професора Андрія Зубова звільняють з Московського державного університету за критику офіційного курсу Росії щодо Криму. Офіційне обгрунтування виглядає як за “вчинення аморального вчинку”. Сам Зубов називає такий крок “поверненням до радянського тоталітарного минулого”.

Користувачі російського інтернету підхоплюють офіційну боротьбу з інакомисленням і оголошують усіх відомих російських митців та публічних людей, що виступають проти агресії Росії, ворогами народу та зрадниками. В очах ж українців, автори російського сайту Предатель.нет зробили підбірку кращих представників російського освіченого класу, якими можна пишатися.

В часи протестів #євромайдан в українському Твітері щодня реєструвалося 200-300 нових користувачів замість звичних 30-40. Українці розглядали Твітер як простір нецензурової владою інформації. В російському ж Твітері відбувається протилежне -  багато нових користувачів реєструються аби поширювати російську пропаганду, почуту через офіційні канали.

Ще недавно західні дослідники, яких називають “кібер-утопісти”, мали багато сподівань, що Інтернет як простір вільної інформації розширює доступ користувачів до альтернативних поглядів. Однак, як показує праця Євгенія Морозова “The Net Delusion”, ці принципи не працюють для авторитарних режимів. Більше того, авторитарні уряди здатні використовувати можливості Інтернету аби й надалі репресувати громадянське суспільство.

У випадку реакції росйських користувачів на агресію щодо України видається, що Інтернет підсилює ефект пропагандиських повідомлень, відповідно, закріплює панівні уявлення. Разом з тим, варто пам’ятати, що кіберпростір відображає лише войовничу меншість, в тіні якої залишається мовчазна більшість.

Кілька спостережень на тему як протистояти інформаційній війні з боку Росії:

- використовувати асиметричні відповіді. Не контрпропаганда на пропаганду, а іронія, висміювання. Постать так званого нового прокурора Криму Поклонської стала героєм аніме, а користувачі роблять ролики-пародії з її публічних промов;

- наповнювати інформаційний простір фактами та розвінчуванням російських маніпуляцій в ЗМІ, як це роблять проекти Антипропаганда, StopFake.org та FakeControl.org.

- поширювати інформацію з офіційних джерел, як-то меседжі українського МЗС;

- особливу увагу приділяти інформуванню англомовної аудиторії, найкраще у цьому застосовувати коментування новин на сайтах та Твітер через англомовні хештеги #ukraine #russia #crimea. Використовуючи ці хештеги, ваші повідомлення будуть видимі для журналістів провідних медіа та тисяч користувачів;

- брати участь в цифрових ініціативах, висловлені в постах Кіберсотні чи Твітер-штормах від DigitalMaidan;

- підписувати петиції, успіх яких дає гарантію зворотньої реакції від адресата, як це з петиціями на сайті Білого Дому;

- не поширювати новини з підозрілих та маловідових сайтів, адже ті можуть цілеспрямовано займатися поширенням неправдивої інформації;

- не вступати у дискусії з неадекватними російськими користувачами - серед них багато тролів, що зареєструвалися в соцмережах, особливо Твітері, з метою коментувати події в Україні. Найкраще - ігнорувати. Тих, кого не помічають - їх не існує.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.