Чому законопроект «про захист безпеки» створює небезпеку

16 січня 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2885 переглядів

Чому законопроект «про захист безпеки» створює небезпеку

(Please scroll down for the English version.)

16.01.14 у Верховній Раді України було розглянуто законопроект №3879 “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян”.

Головне (назагал – куди більше), що з цим законопроектом не так, без емоцій:

1. Законопроект проголосовано з порушенням процедури – підняттям рук, без висновку профільного комітету, юридичного та експертного управлінь, без громадського обговорення, без обговорення у сесійній залі та без здійснення Лічільною комісією реального підрахунку голосів кожного народного депутата (а за заявами керівників фракцій про подану кількість голосів, тобто без перевірки дотримання вимоги особистого голосування). Згідно з рішенням Конституційного Суду України №11-рп від 07.07.98 “порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів є підставою для визнання їх неконституційними“.

2. Законопроект запроваджує нові обмеження гарантованої ст.39 Конституції свободи мирних зібрань (необгрунтоване і непропорційне посилення відповідальности за порушення [неіснуючого на сьогодні] порядку проведення мирних зібрань, невиправдане посилення ролі органів міліції, заборона на встановлення під час мирних зібрань невизначених “конструкцій”, незрозумілих “предметів, конструкцій, які використовуються як сцена“, заборона на елементи одягу, які можуть бути суб’єктивно сприйняті силовиками як “маскування обличчя” тощо), котрі в контексті ст.39 Конституції України, ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.21 Міжнародного акту про громадянські та політичні права не можуть бути визнані такими, що “є необхідними у демократичному суспільстві” (при тому, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є демократичною правовою державою).

3. Законопроект передбачає внесення до Кримінального кодексу України (ст.110-1) відповідальности за “екстремістську діяльність“, визначення якої є надзвичайно розмитим (включно з "екстремістськими" висловлюваннями в Інтернеті, соціальних мережах) і, таким чином, це несе реальну загрозу порушення права на свободу слова, свободу вираження думки, свободу поширення інформації (ст.34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права). Те саме можна сказати і про передбачену законопроектом фактичне ототожнення блогів, соціальних мереж в мережі інтернет з ліцензованою діяльністю інформаційних агенцій, запровадження кримінальної відпоідальности за наклеп, що не відповідає демократичним традиціям правових держав.

Відповідно до частини першої ст.64 Конституції України “конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України“. Згідно з частиною третьою ст.22 Конституції “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод“. Вищевказане є лише невеликою частиною загроз, що їх містить в собі законопроект №3879, набрання ним чинности може викликати хвилю громадського обурення і загострення внутрішньополітичної ситуації, різке погіршення іміджу України у світі.

Про “громадські організації – іноземні агенти” тут не будемо,  путіноугодність цього зрозуміла. Лише одне: за формулюваннями законопроекту, “іноземними агентами” стали б практично всі ГО, які діють з метою удосконалення державних політик, системного правозахисту тощо.

З огляду на це, до цього акту мало б бути застосоване вето. Відповідне звернення було сьогодні надіслано на Банкову. Хоча б “для протоколу”.

________________________________________________

What Makes the Bill on "Increasing State Security" so Dangerous?
By Oleksandr Severyn

On January 16, 2014, the Verkhovna Rada, Ukraine’s legislature, took up Bill №3879 “On amending the Law of Ukraine ‘On the judiciary and the status of judges’ and procedural legislation regarding additional measures to protect the security of citizens.”

The main points—indeed, there are infinitely more—that are not right in this bill, put briefly are:

1. The bill itself was voted on in violation of proper procedures: by a show of hands, without any conclusions from the line committee or legal and expert departments, without public hearings, without debate in the legislature, and without the Reckoning Commission actually counting the vote of every national deputy (and summaries of the number of votes in favor from every faction leader, that is, without upholding the requirement of individual voting). According to Constitutional Court of Ukraine ruling №11-rp dated July 7, 1998, “Violations of the procedures for adopting legislation established by the Constitution of Ukraine are grounds for declaring such legislation unconstitutional.”

2. The bill introduces new restrictions on the freedom of peaceful assembly guaranteed by Art. 39 of the Constitution (increasing liability for violating [so far non-existent] procedures for holding peaceful assemblies both groundlessly and out of proportion; increasing the powers of the police unjustifiably; prohibiting the erection of undefined ‘constructions’ and obscure ‘objects and structures to be used as a stage;’ prohibiting elements of clothing that might be subjectively interpreted by enforcers as ‘masking the face,’ and so on) that, in the context of Art. 39 of Ukraine’s Constitution, Art. 11 of the Convention on Human Rights and Basic Freedoms, and Art. 21 of the International Covenant on Civil and Political Rights cannot be deemed as being “necessary in a democratic society” (and Art. 1 of the Constitution of Ukraine specifies that Ukraine is a democratic, lawful state),

3. The bill also calls for changes to the Criminal Code of Ukraine (Art. 110-1) by adding responsibility for “extremist activity,” which is exceptionally vaguely defined (and includes “extremist” statements in the internet and in social networks) and, thus, represents a serious threat to the rights of free speech, free expression of opinion, freedom of information (Art. 34 of the Constitution of Ukraine, Art. 10 of the Convention on Human Rights and Basic Freedoms, and Art. 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights). The same can be said of the bill’s effective equating of blogs and social networks in the internet with the licensed activity of news agencies, and the (re) introduction of criminal liability for slander, which is not in line with democratic traditions in lawful societies.

Section 1 of Art. 64 of the Constitution of Ukraine states that “the constitutional rights and freedoms of the individual and citizen may not be restricted, other than in cases provided for by the Constitution of Ukraine.” Section 3 of Art. 22 states that “in adopting new laws or amending existing laws, the substance and scope of existing rights and freedoms may not be narrowed.” The points noted here are only a very small part of the threats that Bill №3879 represents and its coming into effect could start a new wave of public anger, aggravate the political situation, and sharply worsen Ukraine’s international image.

The putinesque labeling of “civil society organizations foreign agents” needs no comment, as its roots are obvious. Only one point is worth making: the wording of the bill is such that practically all non-governmental organizations engaged in improving public policy, the rights protection system, and so on, would be considered “foreign agents.”

Given all this, the bill should be subject to presidential veto and an appeal to that effect was sent to the Presidential Administration on vul. Bankova today. At least for the record.

Translated from Ukrainian by Lidia Wolanskyj; edited by Oleh Kotsyuba.

Про автора
Категорiя: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (2)

Зображення користувача Оксана Форостина.
Оксана Форостина 16 січня 2014 року, 19:29

Олександре, якщо положення закону України суперечить Конституції України, його не треба дотримуватись, чи я помиляюсь? Хоча й після першого пункту зрозуміло, що цей законпроект не вартий паперу, на якому його надруковано. Зрештою, леґітимність інших законів, прийнятих ВР після квітня 2010 року, теж можна оскаржувати, але це вже інша розмова. 

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Олександр Северин.
Олександр Северин 17 січня 2014 року, 11:24

Так, Оксано.

Стаття 8. "Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується".

Тобто у разі прямої колізі закону (чи підзаконного акту) з Конституцією громадянин має право керуватися напряму нормами Конституції, а державні службовці не мали б керуватися законом і застосовувати закон, який прямо суперечить Конституції

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.