Навіґація за темамиЯк користуватись

Короткочасний ентузіазм українсь¬кого суспільства та інтелектуальних еліт, спричинений здобуттям неза¬лежності, дуже швидко змінився фрустрацією. Особливо тоді, коли виявилося, що держава не може або не хоче подолати кризи, яка її роздирає. Розгубленість українських еліт підсилювалася тим фактом, що вони, крім господарчої кризи, кризи держави, опинилися перед пробле¬мою невикристалізуваної національної ідентичності більшої частини суспільства. Вже не кажучи про те, що українські інтелектуали насамперед змушені були відповісти собі на підставові запитання: які найбільші загрози для тотожності українців? до якої цивілізації вони належать або ж, радше, хотіли б належати? Український книгодрук перебуває в глибокій кризі...
До «Критики» у нас не було трибуни, яка уможливлювала би солідну інтелектуальну дискусію. Те, що «Критика» і сьогодні наголошує: потребу критичного мислення, переосмислення, — то вона якраз реалізувалася. Видань такого штибу не було і, на жаль, досі немає (сумно, але це факт). Великою таємницею є те, як в Україні пробитися до читача. Яка повинна бути ринкова модель? Це мене непокоїло ще до створення «Критики» і було однією з причин, чому я довго відмовлявся від цієї ідеї. Українське суспільство занадто атомізоване, і навіть якщо є достатня кількість читачів, які потребують такого видання, то вони занадто розсіяні, країна величезна. У нас освічених споживачів української літератури не менше, ніж у Словенії, Словаччині чи Естонії споживачів їхніх літератур...

Сторінки15