Навіґація за темамиЯк користуватись

Всю ніч батьки про щось шушукалися, мати своїм звичаєм схлипувала, батько покашлював, і я, час від часу прокидаючися, чув їхні приглушені голоси за стіною, булькання води та запах валер’янки. Вранці батько, невиспаний, опухлий, пригнічений, подався в місто й повернувся з великим пласким пакетом. У пакеті – на мою невимовну радість – були два великі портрети, вже в рамах, уже засклені. Їх повісили один навпроти одного в нашій великій кімнаті. Мені, п’ятирічному, це дуже сподобалося – порожні доти поверхні стін заграли, й у нашому домі стало гарно, ніби в установі. Я, попри малолітство, вже бував в установах, і там скрізь висіли ці ж таки портрети. Батькові дії були мені зрозумілі й приємні: адже наближалася ґрандіозна подія – перші вибори до Верховної Ради, призначені на 12 грудня 1937 року
В одному інтерв’ю Петровський розповідає історію з власного життя, дуже схожу на притчу (власне, кожне життя є притчею, тільки не всі це помічають). Повернувшись після війни до рідного київського двору, він побачив, що все залишилося тим самим і все стало іншим. «Зображення» минулого і сьогодення збіглися лише тоді, коли Петровський сів на лавку закурити і подивився на двір із висоти дев’ятирічного хлопця. «Цей урок у мені незнищенний. Це як вирок: дивитися на світ поглядом хлопця з Лютеранської вулиці. Кут зору – ось у чому річ». Кут зору. Інакше кажучи – метод. «Юрміх, або Похвала методові» – так назвав Петровський статтю, написану в десяту річницю смерти Лотмана. Його цікавить самий метод, тобто шлях до істини, а не істина, начебто вже відома й дана.
У своїй творчості Лариса Косач не здійснила завдань, на які була запрограмована. Тобто вона стала взірцем нового українського письменника, – але за своєю моделлю. Творча інтуїція підказала їй інший шлях, і її перекладницький (тим паче просвітянський) доробок залишився мізерним і далеким від запланованого. Впродовж її дозрівання й потім дозрілого життя Ларисі Косач довелося постійно боротися проти домінації її мами, яка (і на це є достовірні джерельні докази), як часто буває в таких обставинах, не гребувала різними засобами психічного шантажу; до того ж, психологічний тиск уможливлювався – і мотивувався – важкою фізичною хворобою Лариси (адже все, від вибору одежі й курортів до редаґування її творів, робилося тільки для добра Лариси, тобто Лесі).

Сторінки2