Навіґація за темамиЯк користуватись

Традиційно вважалося, що модерністичні впливи внесли до Туреччини художники Зекі Коджамемі та Алі Авні Челебі, коли повернулися 1927 року з Німеччини, де навчалися в мюнхенській майстерні Ганса Гофмана. Айшенур Ґюлер показала, що це сталося на сім років раніше завдяки українському художникові. Напевно, невипадково, що саме автор динамокольору, який увібрав формальну мову візантійської спадщини, зміг донести принципи нового мистецтва до колишньої столиці Візантії. Висновки турецької дослідниці про те, що саме Грищенко приніс аванґардні ідеї до Стамбула, мають значення не тільки для оцінки його творчої біографії. Вони вносять корективи в історію турецького мистецтва ХХ століття й доповнюють її. Іще один український аванґардист, Давид Бурлюк, відіграв таку роль на Далекому Сході – в Японії...
Цього року сповнюється 120 років від дня народження Олександра Довженка. Досить миттєвої паузи, яку читачева підсвідомість послужливо продовжить словами: «геніяльного режисера», «винахідника поетичного кіна», «гордости української культури», «втілення національного духу», «одного з найвидатніших творців кінематографа» тощо. Наважуся стверджувати, що така пам’ять є досконалою формою забуття. Бо вона створює ім’я, яке всі знають, але ніхто не цікавиться, до якого зручно бути байдужим. Прикро. Справжній митець, яким був Довженко, на це не заслуговує. Хотілося б відновити живий зв’язок — бодай тоненьку ниточку —людини роздраєного, непевного, перевантаженого безглуздям та симуляціями ХХІ століття з трагічною постаттю століття минулого.

Сторінки16