Навіґація за темамиЯк користуватись

Відігравання справжніх воєнних травм у публічних постановках може прозвучати ризиковано для акторів-аматорів із «Театру переселенця». Це випробування для Олексія Карачинського – воєнного психолога для команди. Його мета – допомогти учасникам розкритися так, щоб це допомогло в процесі одужання, а не призвело до нового витка травми. Терапевтичний процес – це головна мета театру, і виступи органічно пов’язано з ним. «Це справжня драма, мабуть, найвражаючіший процес, який тільки можна побачити, – коли людина просто відкривається. Тут ми не актори. Ми – справжні люди зі справжніми історіями. Ось чому багато хто хоче побачити і обговорити наші постановки, бо несподівано це справжнє дійство, яке відбувається на сцені». – каже Ґеорґ Жено.
Традиційно вважалося, що модерністичні впливи внесли до Туреччини художники Зекі Коджамемі та Алі Авні Челебі, коли повернулися 1927 року з Німеччини, де навчалися в мюнхенській майстерні Ганса Гофмана. Айшенур Ґюлер показала, що це сталося на сім років раніше завдяки українському художникові. Напевно, невипадково, що саме автор динамокольору, який увібрав формальну мову візантійської спадщини, зміг донести принципи нового мистецтва до колишньої столиці Візантії. Висновки турецької дослідниці про те, що саме Грищенко приніс аванґардні ідеї до Стамбула, мають значення не тільки для оцінки його творчої біографії. Вони вносять корективи в історію турецького мистецтва ХХ століття й доповнюють її. Іще один український аванґардист, Давид Бурлюк, відіграв таку роль на Далекому Сході – в Японії...

Сторінки18