Навіґація за темамиЯк користуватись

Прихильник дадаїзму, сюрреалізму і футуризму водночас, Василь Хмелюк (1903–1986) прожив у Празі декілька надзвичайно насичених років, від 1923 до 1928 року. За життя Хмелюк не створив власного напрямку чи групи, не брав участь у тодішніх крикливих дискусіях, тому не був найпомітнішим поетом. Але із сьогоднішньої перспективи зрозуміло: Василь Хмелюк — один із лідерів українського аванґарду першої половини ХХ століття. Чи є парадоксом, що він жив і творив не в Києві, Львові чи Харкові, а в Празі? Тільки не для аванґарду, бо ж експериментальні митці двадцятих мислили інтернаціонально та планетарно. Не нехтуючи, звичайно, й побутовими деталями та буденними подробицями, з яких він незмінно вмів конструювати веселі, задерикуваті й ориґінальні речі:
Для розуміння ситуації Косача важливо аналізувати не лише його статті-памфлети, а й художні тексти на сторінках журналу. Вони відкривають завісу над питанням самоідентифікації митця і символічних проєкцій його ідентичности у контексті так званої «прорадянської орієнтації». Попри щедрі анонси в ЗСО, художні твори з’являються дуже рідко. У ч. 3 за 1962 рік анонсовано історичне оповідання Юрія Косача «Кам’яна баба», проте його немає в наступному числі. Не було опубліковано й анонсованої в ч. 5 за 1963 рік повісти про Григорія Сковороду «Древо свободи». У ч. 4 за 1962 рік публікується його «“Понад Невою ідучи”. Фраґменти із “Петербурзької поеми”». Тут Косач проєктує на себе образ поета, звертаючись до Шевченка («Тарасе») та його перебування в імперському Петербурзі.
Червень 2018
Київ: Критика, 2018.
Авторизований переклад з англійської Павла Грицака та Миколи Климчука за редакції Вадима Дивнича; наукова редакторка українського перекладу Ярина Цимбал. 432 с., бібл., с. і–хх – іл. вкл. ISBN 978–9662789–07–2

Видана англійською мовою 2009 року і тоді ж удостоєна нагороди Американської асоціяції україністів монографія знаного дослідника історії та літератури східноевропейського єврейства професора Північно-Західного університету в Чикаґо розповідає про євреїв, які супроти звичаїв єврейської інтеґрації й імперського асиміляційного вектора обрали собі інтеґрацію в бездержавну українську культуру. Вони пов’язали свою долю з народом, що його сучасники у Східній Европі вважали за відсталий і антисемітський.

Сторінки14