Навіґація за темамиЯк користуватись

Короткочасний ентузіазм українсь¬кого суспільства та інтелектуальних еліт, спричинений здобуттям неза¬лежності, дуже швидко змінився фрустрацією. Особливо тоді, коли виявилося, що держава не може або не хоче подолати кризи, яка її роздирає. Розгубленість українських еліт підсилювалася тим фактом, що вони, крім господарчої кризи, кризи держави, опинилися перед пробле¬мою невикристалізуваної національної ідентичності більшої частини суспільства. Вже не кажучи про те, що українські інтелектуали насамперед змушені були відповісти собі на підставові запитання: які найбільші загрози для тотожності українців? до якої цивілізації вони належать або ж, радше, хотіли б належати? Український книгодрук перебуває в глибокій кризі...
Оглянувшись на історичний досвід, можемо поставити питання руба і сказати, що «ідеологія», про яку йдеться, та сама «ідеологія», котра виявляла та увічнювала себе в історії та у текстах, очевидячки має два дуже різних рівні значення. Те, що говориться й пишеться, стосується зовнішнього змісту — загальноприйнятого, «такого, як треба» або, як тепер кажуть, віртуальної реальності. Саме в цьому сенсі у системі даної «ідеології» йдеться про «диктатуру пролетаріату» і «класову боротьбу», про «діалектичний матеріалізм» і «керівну роль партії», про економічний детермінізм і марксистсько-ленінську теорію невпинної боротьби «двох культур», «прогресивної» та «реакційної», у кожній національній культурі, про телеологію історії і т.д. й т. ін.

Сторінки25