Навіґація за темамиЯк користуватись

Будь непередбачуваним. Будь вільним і щасливим. Не переживай за майбутнє. Живи, ніби це твій останній день на світі. Такі собі сучасні заповіді вдалого життя. Виглядає, всім байдуже, що хтось, хто живе за цією ідеологією, може бути таким собі соціопатом. Насправді життя однією миттю і в повній безпосередності може призвести, скажімо, до неспроможности давати й виконувати обіцянки або сформувати план допомоги собі чи іншим.Чому ж тоді ідея спонтанности здається нам такою привабливою? Можливо, тому, що життя багатьох із нас неймовірно загнане й кероване розкладом, а робочі дні щоразу більше підпорядковано мовчазному автоматичному моніторинґу робочого часу задля того, що описують евфемізмом «управління людськими ресурсами», тож ми мріємо могти бути непередбачуваними бодай у свій вільний час.
Ми постаємо перед потребою впровадити ще один критерій для визначення демократичности суспільства. Тяжіючи до рівности, ухвалення рішень через інституалізацію вибору й делеґування повноважень, відчуваючи необхідність високої політичної свідомости, розвиненого критичного мислення та почуття взаємовідповідальности, суспільство водночас потребує чути голос меншин, надавати їм право на збереження їхньої ідентичности, а подекуди й захист – бо якщо демократичне суспільство проголошує плюралізм і свободу самовизначення засадничими цінностями, то воно має забезпечити Іншим право не тільки висловити своє бачення, а, що не менш важливо, можливість бути почутими й брати участь у політичному та суспільному процесі своєї країни. У демократичному суспільстві має бути видність Інших.

Сторінки2