Навіґація за темамиЯк користуватись

Але й у найширшому розумінні революції як альтернативи еволюції, коли йдеться просто про прискорену зміну звичного соціяльного середовища (саме в такому контексті можна говорити, скажімо, про «наукову революцію», «революцію менеджерів» тощо) нічого особливо революційного в кризі влади, яка завершилася сходженням із політичної сцени режиму Леоніда Кучми, не було. Не було того, на що очікували «обурені маси»: прискореної стабілізації соціяльно-політичної ситуації в країні. Але в цьому і полягала головна відмінність України від Росії та Білорусі, де зміна політичних режимів тягла за собою здійснювану революційними темпами стабілізацію громадських структур й інститутів, за яку, однак, належало заплатити особливу ціну – встановлення автократичного режиму і обмеження громадянських свобод.
Від часу проголошення незалежности населення України вимушено живе в умовах соціяльної аномії, яку характеризує відсутність у суспільстві ціннісно-нормативної бази соціяльної консолідації (загальних уявлень про те, що є добре і що погано, що в цьому суспільстві заохочують, що засуджують і що карають). Попередня ціннісно-нормативна система, яка консолідувала тоталітарне суспільство, зруйнована, а нової, побудованої на демократичних цінностях, так і не сформували. Таке становище вже досить давно породило високий рівень аномічної здеморалізованости понад 80% населення України та спричинилися до виникнення феномена «аморальної більшости», коли більшість населення вважає більшість співгромадян позбавленими етичних принципів: чесности, порядности, гідности...