Навіґація за темамиЯк користуватись

Три історично недавні події визначально впливають на розвиток міжетнічних відносин на Кримському півострові протягом останнього часу. Це масова репатріяція кримських татар від кінця 1980-х років, підвищення статусу реґіону від области до автономної республіки 12 лютого 1991 року та проголошення незалежної української держави 24 серпня 1991 року. Ці чинники кардинально змінили декілька важливих характеристик кримського суспільства: етнічний склад населення, місце міжетнічних відносин у суспільно-політичному житті Криму та, нарешті, владні відносини не тільки в адміністративному, але й у ширшому розумінні цього терміна. Йдеться про статус певної громади або суспільного прошарку як панівної або, навпаки, підпорядкованої групи, про розподіл матеріяльних та символічних ресурсів та інше.
Опитування громадської думки та публікації в російській та українській пресі виявляють колосальний потенціал антицивілізаційної війни, що відбивається не тільки в біснуванні одіозних політиків і публіцистів, але й у судженнях простих громадян. Вони вбачають в експансії західного трибу життя більше зло, ніж у терорі. Й нема на це ради: хай «державним тілом» ми й у антитерористичній коаліції, та частинкою нашої зубожілої за часів державного терору душі тягнемося до такої світобудови, де катма терпимості, але є безконечне терпіння до сваволі, де бракує особистої свободи, але є особиста безвідповідальність, де не цінують людського життя, але певні абсолютної цінності догми, де не люблять ініціативи, але годні беззаперечно улягати традиційним авторитетам.