Навіґація за темамиЯк користуватись

Я не можу сказати напевне, чи хочу схвалення пропонованих правописних змін: підтримуючи прагнення позбутися наслідків радянського «зближення» та маючи особистий сантимент до деяких його жертв, як-от літери ґ (в обсязі Голоскевича, а не Русанівського), я, разом із багатьма поміркованими спостерігачами пристрастей, побоююся, що таке відновлення історичної справедливості негативно вплине — принаймні тимчасово — на рівень володіння переважної більшості громадян українською літературною мовою, а отже, й на ставлення багатьох із них до розширення її вжитку. Про конкретні пропозиції, що їх мала розглядати правописна комісія, і говорити годі: до деяких із них я сантименту не маю, а про їхню обґрунтованість у сенсі відповідності традиціям, близькості до живої мови чи шансів у разі схвалення...
Міноритарні ідентичності почали ставати центральними в моделях української ідентичности, адже постсовєтські українці прагнуть означувати себе як модерних і гідних членів міжнародної спільноти. Включення етнічного та расового розмаїття є маркером просвітництва й глобальної пов’язаности, контрапунктом до стереотипів про українців як ізольованих, сільських і нецивілізованих. Образ України як космополітичної та інклюзивної країни є частиною намагання побудувати Україну як глобально та локально привабливий бренд, прояв світової тенденції перетворення етнічности та нації в об’єкти торгівлі та збуту (Comaroff and Comaroff 2009). Різні науковці пропонували розглядати Україну як постколоніяльну країну (Moore 2001; Масенко 2004; Korek 2007; Riabczuk 2013; Horbyk 2015; Snyder 2015).

Сторінки16