Навіґація за темамиЯк користуватись

Репресивна політика щодо національних меншин, переслідування їхніх активістів і ліквідування інституцій характерні для більшости авторитарних режимів, які леґітимізують себе через різні форми шовінізму і ксенофобії. Українська меншина в Росії хоч і є найчисельнішою, проте жодної реальної загрози російській національній єдності й безпеці не становить. Фізично вона розпорошена, мовно й культурно засимільована, політично пасивна. Навіть ті нечисленні українці, які ще не зовсім зрусифікувалися, зазвичай не наважуються виявляти свою українськість у здебільшого неприхильному до них, імпліцитно або й експліцитно українофобському середовищі. Більшість із них прийняли й інтерналізували панівний серед росіян погляд на українців як на «хахлів», «малоросів».
Від часу проголошення незалежносте населення України вимушено живе в умовах соціяльної аномії, яку характеризує відсутність у суспільстві ціннісно-нормативної бази соціяльної консолідації (загальних уявлень про те, що є добре і що погано, що в цьому суспільстві заохочують, що засуджують і що карають). Попередня ціннісно-нормативна система, яка консолідувала тоталітарне суспільство, зруйнована, а нової, побудованої на демократичних цінностях, так і не сформували. Таке становище вже досить давно породило високий рівень аномічної здеморалізованости понад 80% населення України та спричинилися до виникнення феномена «аморальної більшости», коли більшість населення вважає більшість співгромадян позбавленими етичних принципів: чесности, порядности, гідности...

Сторінки4