Навіґація за темамиЯк користуватись

Нещодавно Кас Муде завважив, що «популістські ультраправі партії є найдослідженішим партійним сімейством у політичній науці». І хоча на Заході інтерес соціологів до ультранаціоналістичних політичних груп і мереж (не лише партій) за цю чверть століття суттєво зріс, про центрально-східних і особливо постсовєтських праворадикалів цього не скажеш. Звісно, вже існує певний корпус наукової літератури про них. Але чимало деталей, а також обставини появи та розвитку значущих праворадикальних угруповань в Угорщині, Словаччині, Польщі, Румунії, а особливо Сербії та Україні все ще чекають на дослідження, контекстуалізацію та інтерпретацію. Навіть попри те, що деякі із цих партій у певні періоди входили в коаліційні уряди своїх країн.
Тиранія утверджується тоді, коли по­літичний світ починає занурювати­ся в темряву. Ця загроза супрово­джує політику від самого її початку. Хтось каже, що це стається закономірно. Подібно до того, як Земля обертається довкола Сон­ця, тим самим підкоряючись циклам змін дня і ночі чи зими і літа, політичний світ піддано циклізмові від порядку до хаосу, від свободи до тиранії. Інші кажуть, що не­має невідворотного (чи нехай уже буде — природного) закону народження тиранії. Ця друга позиція радше передбачає, що тира­нами стають, бо державці спокушаються владою, починають робити неправильні речі, які накопичуються, мов снігова куля, або ж перетворюють свій перфекціонізм на хворобливу самовпевненість, відчуваю­чи страх екзистенційної пустки від втрати влади...

Сторінки34