Навіґація за темамиЯк користуватись

«Словник – потужне слово» – таким судженням починається книжка, яка привернула до себе увагу не лише науковців, а й широкого кола читачів, не байдужих до мовних справ. Поява змістовної книжки на актуальну тему – завжди привід для зацікавленої розмови. А що словникарство в Україні незмінно перебуває в центрі уваги культурної громади, то з такої нагоди варто поговорити і про саму працю Сидні Лендау «Словники: мистецтво та ремесло лексикографії», український переклад якої завдячуємо кандидатові фізико-математичних наук, працівниці Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, термінологу Ользі Кочерзі, і про ті важливі проблеми сучасного українського словникарства, до яких автор навертає читачів, даючи змогу осмислити їх на тлі зробленого в словникарстві англомовного світу.
Який сенс у запізнілому перекладанні українською класичних текстів світової літератури, з якими українські шанувальники певного видатного автора вже давно ознайомилися в російській версії або в ориґіналі? Сенс, звичайно, є, бо якщо тексти й справді класичні, ними цікавитимуться й наступні покоління українців, які вже матимуть українські версії. Класичні книги час від часу перевидають, і перевидання є ніби новим імпульсом перечитати великого автора. Тож з’ява української версії є своєрідним «перевиданням». Але, враховуючи реальну українську національну специфіку, коли навіть ті двомовні читачі, які охоче читають українську сучасну літературу, традиційно читають світову по-російськи, дуже важливо, щоб український переклад був кращим за переклад російський.

Сторінки10