Навіґація за темамиЯк користуватись

Уявлення про Україну як про країну поділену чи навіть розколену стало банальним штампом у міжнародних медіях, попри обережні зусилля компетентніших науковців вказати на поверховість і спрощеність такого погляду. Газетні статті й телевізійні програми досить часто змальовують Україну як дихотомічно розділену на «націоналістичний Захід» та «проросійський Схід», не утруднюючи себе поясненнями, що означають у цій формулі слова «націоналістичний» та «проросійський» і в який спосіб прикметники із цілком різних семантичних полів можуть бути антонімами у фальшивій бінарній опозиції. Російсько-українська війна, евфемістично звана «українською кризою», лише посилила популярне уявлення про Україну як про країну розколену, із наочним відбиттям цього розколу у вигляді фронтової лінії на Донбасі.
Російська література України нині переживає болісний період самовизначення, бо перестала бути цікавою державі й не надто вміє приваблювати молодих читачів. Її нинішній стан дуже нагадує досвід еміґрантської поезії початку XX століття. Хоча, звісно, нині в Україні незрівнянно легше ведеться у творчому сенсі будь-кому, ніж тоді – вигнанцям воєн і революцій у Празі, Парижі або Канаді. Бодай уже тому, що тут є можливості читати, слухати, друкуватися і виступати перед публікою. Доволі, втім, нечисельною, зосередженою більше в інтернеті. Російські поети України не шукають якогось особливого місця під сонцем, а інерційно підтримують свій постколоніяльний статус, зокрема й за рахунок посилення уваги до себе від уряду Росії. І, майже за Набоковим, примудряються «служити радянській удові».
Сучасне російське суспільство хворе на нетерпимість. Росія не може змиритися з утратою своєї колись найбільшої колонії – України. У російських націоналістів дуже небагато цивільної самосвідомости, зате дуже багато ураженої національної гордости й національного самолюбства. Така політика ідеологічного, культурного та історичного заперечення України сприяє в Росії поступовому переорієнтуванню української політики в бік Европи, а Росія, де відкрито й вільно продається антиукраїнська література, перетворюється на непривабливого партнера. Видаванням таких книжок російська еліта намагається компенсувати свої невдачі в розвитку російської ідеї, російської ідентичности. Але шлях культивування історичних образ на колишню колонію в колишній метрополії історично безперспективний.

Сторінки8