Навіґація за темамиЯк користуватись

Існує фундаментальна різниця між філософією новітньої доби і релігією минулих віків: «Насправді наука радикально та якісно відмінна. До її явно виражених і гідних жалю властивостей... належать не тільки нині всім відома істотна неповнота, а й своєрідна аморальність, можна навіть сказати, моральна нечутливість. Вона не відкриває нам природу, яка винагороджує доброчесність і карає порок, і в її термінах доброчесність і порок навіть неможливо визначити (одне слово, це ніби обезголовлена версія колишнього Божества). Вона існує зовсім не задля того. Вона описує нам світ, де немає місця моралі, світ, який, у кращому разі, вказує на одні можливості й заперечує деякі інші. Тут не постає жодного завершеного, значущого, надійного космосу».
Міноритарні ідентичності почали ставати центральними в моделях української ідентичности, адже постсовєтські українці прагнуть означувати себе як модерних і гідних членів міжнародної спільноти. Включення етнічного та расового розмаїття є маркером просвітництва й глобальної пов’язаности, контрапунктом до стереотипів про українців як ізольованих, сільських і нецивілізованих. Образ України як космополітичної та інклюзивної країни є частиною намагання побудувати Україну як глобально та локально привабливий бренд, прояв світової тенденції перетворення етнічности та нації в об’єкти торгівлі та збуту (Comaroff and Comaroff 2009). Різні науковці пропонували розглядати Україну як постколоніяльну країну (Moore 2001; Масенко 2004; Korek 2007; Riabczuk 2013; Horbyk 2015; Snyder 2015).

Сторінки8