Навіґація за темамиЯк користуватись

Творчість Олександра Потебні вже не раз було розглянуто в контексті української інтелектуальної традиції (починаючи від статтей Ієремії Айзенштока, Леоніда Білецького першої половини 1920-х років та монографії Костянтина Чеховича початку 1930-х років); особливо цікавими і важливими серед опублікованих в минулі десятиліття здаються праці Юрія Шевельова, Андрія Даниленка, Сергія Вакуленка. Специфіку ідей Потебні, які з’явилися на стику романтичного та позитивістського етапів розвитку гуманітарного знання, пов’язаних зі змінами у контексті культурного та наукового розвитку 1860–1880-х років, можна повно та адекватно реконструювати лише з урахуванням цього відкладеного визнання реінтерпретації його ідей у новому, післяреволюційному соціюмі 1920–1930-х років.
«Словник – потужне слово» – таким судженням починається книжка, яка привернула до себе увагу не лише науковців, а й широкого кола читачів, не байдужих до мовних справ. Поява змістовної книжки на актуальну тему – завжди привід для зацікавленої розмови. А що словникарство в Україні незмінно перебуває в центрі уваги культурної громади, то з такої нагоди варто поговорити і про саму працю Сидні Лендау «Словники: мистецтво та ремесло лексикографії», український переклад якої завдячуємо кандидатові фізико-математичних наук, працівниці Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, термінологу Ользі Кочерзі, і про ті важливі проблеми сучасного українського словникарства, до яких автор навертає читачів, даючи змогу осмислити їх на тлі зробленого в словникарстві англомовного світу.

Сторінки4