Навіґація за темамиЯк користуватись

Особливо яскраво цей контраст між індиферентністю до національної історії та активним уболіванням за сучасні політичні «команди» проявився в двох постатях віртуальних «го­­­­ловних конкурентів»: Степана Бан­­­­дери та Ярослава Мудрого. В обох випадках у перебігу проєкту, спіль­ними зусиллями його творців та «вбо­лівальників», відбулася підміна історичної постаті такою собі умовною позначкою, «піктограмою». Замість реальних учинків і політичних ідей провідника ОУН(б) Степана Бандери на терезах змагалися два вкрай спрощені стереотипи: «нескореного борця за волю України» та «прихвосня фа­шистських окупантів». Подібна ж під­міна історичної постаті «піктогра­мою» сталась у випадку князя Ярослава Мудрого: він став «символом єдиної Русі», ба навіть «символом нинішньої боротьби з націоналізмом»
«...Сенс війни мені годі збагнути, коли відсутня ідея. Якщо відсутня ідея, то хоча б платили, годували по-людськи, не вели сепаратних переговорів за спиною, не вивозили б одним бортом і вбитих, і награбоване, забезпечували б інвалідам та родинам загиблих вояків гідне життя. Не влаштовували б під час цієї кривавої бійні шоу, концерти, презентації, не цілувались би взасос із представниками тих країн, котрі допомагають бойовикам... Мені б тільки вирватися живим із цієї бійні, і не просто вирватися, а виконавши свій обов’язок. Я – російський офіцер! Я виконаю наказ. Докладу максимум зусиль, аби менше солдатської крові залишилося на цій землі... Хтось мені пояснить, заради чого ми зруйнували це місто, вбили стількох людей, поклали своїх!.. Така безголова, бездарна війна...»

Сторінки6