Навіґація за темамиЯк користуватись

Я не можу сказати напевне, чи хочу схвалення пропонованих правописних змін: підтримуючи прагнення позбутися наслідків радянського «зближення» та маючи особистий сантимент до деяких його жертв, як-от літери ґ (в обсязі Голоскевича, а не Русанівського), я, разом із багатьма поміркованими спостерігачами пристрастей, побоююся, що таке відновлення історичної справедливості негативно вплине — принаймні тимчасово — на рівень володіння переважної більшості громадян українською літературною мовою, а отже, й на ставлення багатьох із них до розширення її вжитку. Про конкретні пропозиції, що їх мала розглядати правописна комісія, і говорити годі: до деяких із них я сантименту не маю, а про їхню обґрунтованість у сенсі відповідності традиціям, близькості до живої мови чи шансів у разі схвалення...
Сучасне російське суспільство хворе на нетерпимість. Росія не може змиритися з утратою своєї колись найбільшої колонії – України. У російських націоналістів дуже небагато цивільної самосвідомости, зате дуже багато ураженої національної гордости й національного самолюбства. Така політика ідеологічного, культурного та історичного заперечення України сприяє в Росії поступовому переорієнтуванню української політики в бік Европи, а Росія, де відкрито й вільно продається антиукраїнська література, перетворюється на непривабливого партнера. Видаванням таких книжок російська еліта намагається компенсувати свої невдачі в розвитку російської ідеї, російської ідентичности. Але шлях культивування історичних образ на колишню колонію в колишній метрополії історично безперспективний.