Навіґація за темамиЯк користуватись

Запрошуємо авторів подавати статті до нового тематичного проєкту часопису «Критика», який у 2017 році відзначає своє 20-річчя. Дискусійний форум зорієнтовано на широку авдиторію, а статті буде оприлюднено на веб-сайті «Критики» (англійською та українською мовами). Нещодавні події, пов’язані з насильством – тілесним, структурним та символічним – на расовому ґрунті, можуть слугувати за відправні пункти для спільних міркувань дослідників з Північної Америки та України про расу як про категорію, яка не стільки обмежує і розділяє, скільки виховує й виконує просвітницьку функцію. Нашою головною метою є знайти точки дотику і започаткувати діялог щодо різних концепцій раси та постколоніялізму в Україні та Північній Америці.
Рік, що минає, видався багатим на неординарні події як у політичному, так і в культурному житті. Планета ловила покемонів, голосувала на референдумах у Британії, Нідерландах, Італії та на виборах у США, Молдові, Болгарії. Спостерігала неліберальну демократію в дії у Польщі й Туреччині, співчувала жертвам терактів у Брюселі, Берліні, Багдаді та війни в Сирії. Намагалася впоратися з популізмом та збагнути, як жити в епоху постправди. Ми ж, українці, не тільки споглядали світ довкола нас, а й боролися, дискутували та створювали нове уявлення про себе. Як підсумок 2016 року ми підготували підбірку із двох частин: у першій розповідаємо про п’ять статтей, які найбільше зацікавили читачів нашого сайту; у другій — про п’ять матеріялів, що увібрали в себе редакційний погляд на ідеї, реакції ...
Кримський іще 1918 року, за часів гетьманату Скоропадського, сформулював у начерках до завдань Академії наук, що створювалася у Києві, доволі широке розуміння історії України, що містило східний компонент і обмежувало виняткову прероґативу славістики. Як підкреслював Кримський, стародавня історія теперішньої Росії була місцем життя різних східних народів, і перед українською наукою стояла низка завдань, що очікували на планову розробку. Іраністика, тюркознавство та арабістика (на арабістиці робився особливий наголос) — без цих трьох наук всебічна, позбавлена однобокости історія українства неможлива; без них зяючі лакуни будуть неминучі у самій україністиці.
Мар, Бодуен та Кримський не належали до однієї лінґвістичної школи і дотримувалися доволі різних лінґвістичних поглядів. Наше завдання не зводиться до того, щоб показати очевидний «зовнішній» вплив ідеологічних чинників (наприклад, захисту прав «малих націй») на специфіку того, як вони ставили «внутрішні», суто наукові завдання. Набагато цікавіше і важливіше простежити зворотний процес: до кінця ХІХ століття самі наукові принципи й пізнавальні настанови вже досить жорстко задавали загальні формати соціяльного пізнання та дії (тут можна апелювати до положення німецького історика Лютца Рафаеля про обнаучування соціяльного у добу пізнього Модерну).

Сторінки42