Навіґація за темамиЯк користуватись

Вивчення історії української культури завжди буде неповним і викривленим, якщо поза увагою дослідника залишатимуться питання цензури — і царської, і совєтської. Кубометри документів до цієї теми зберігаються в архівних сховищах Петербурга, Москви, Києва, і до них здебільшого ще не торкалася рука дослідника. «Найрозкрученіша» в науковому плані постать — Шевченко — при ближчому зануренні в конкретику, як з’ясовується, ще має чимало дослідницьких «білих» плям. Серед них і питання цензури, попри те, що такий авторитетний науковець минулого, як Василь Бородін, доклав значних зусиль до з’ясування обставин цензурування та проходження творів поета через цензурне відомство. Ще досі історія видання та поширення шевченківської літератури має чимало істотних дослідницьких лакун.
Листопад 2013
Київ: Критика, 2013.
Три книги, з яких складається видання: факсиміле «Гайдамаків» 1841 року, монографія професора Григорія Грабовича «Шевченкові “Гайдамаки”: Поема і критика» та праця Олеся Федорука «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: Історія книжки».

Факсимільне видання «Гайдамаків» відтворює першодрук із граничною точністю: кількість сторінок, їх розмір, ґатунок паперу і, найважливіше, текст. Розвідка-інтерпретація з пера проф. Грабовича по-новому й у глобальному контексті осмислює як рецепцію твору, так і його форму та зміст, а також роль поеми у становленні Шевченка як національного поета. У щедро ілюстрованому дослідженні-коментарі Олеся Федорука переглянуто та узагальнено друковані й архівні джерела, пов’язані з історією написання, виходу в світ і поширення поеми. У додатку вміщено критично вивірений текст першого видання «Гайдамаків»

Сторінки14