Навіґація за темамиЯк користуватись

2018 року у видавництві «Критика» вийшов український переклад книжки «Царі та козаки» відомого історика, професора Гарвардського університету, директора Українського наукового інституту Гарвардського університету, Сергія Плохія. Порівняно із першим, англомовним, виданням 2003 року (Harvard Ukrainian Research Institute Publications) українське, розширене та доповнене, спрямовано не тільки на академічну авдиторію, а й на широку публіку. Це відображено і в підназві книжки: замість «A Study in Iconography» – «Загадки української ікони». Таку назву запропонував автор книжки, з яким ми поговорили про публічну роль історика, зміну тенденцій в історичній науці та фахові, академізм і нову університетську атмосферу, майданчики для дискусії та суспільний похід істориків...
До «Критики» у нас не було трибуни, яка уможливлювала би солідну інтелектуальну дискусію. Те, що «Критика» і сьогодні наголошує: потребу критичного мислення, переосмислення, — то вона якраз реалізувалася. Видань такого штибу не було і, на жаль, досі немає (сумно, але це факт). Великою таємницею є те, як в Україні пробитися до читача. Яка повинна бути ринкова модель? Це мене непокоїло ще до створення «Критики» і було однією з причин, чому я довго відмовлявся від цієї ідеї. Українське суспільство занадто атомізоване, і навіть якщо є достатня кількість читачів, які потребують такого видання, то вони занадто розсіяні, країна величезна. У нас освічених споживачів української літератури не менше, ніж у Словенії, Словаччині чи Естонії споживачів їхніх літератур...
Особливо яскраво цей контраст між індиферентністю до національної історії та активним уболіванням за сучасні політичні «команди» проявився в двох постатях віртуальних «го­­­­ловних конкурентів»: Степана Бан­­­­дери та Ярослава Мудрого. В обох випадках у перебігу проєкту, спіль­ними зусиллями його творців та «вбо­лівальників», відбулася підміна історичної постаті такою собі умовною позначкою, «піктограмою». Замість реальних учинків і політичних ідей провідника ОУН(б) Степана Бандери на терезах змагалися два вкрай спрощені стереотипи: «нескореного борця за волю України» та «прихвосня фа­шистських окупантів». Подібна ж під­міна історичної постаті «піктогра­мою» сталась у випадку князя Ярослава Мудрого: він став «символом єдиної Русі», ба навіть «символом нинішньої боротьби з націоналізмом»

Сторінки2