Навіґація за темамиЯк користуватись

Відігравання справжніх воєнних травм у публічних постановках може прозвучати ризиковано для акторів-аматорів із «Театру переселенця». Це випробування для Олексія Карачинського – воєнного психолога для команди. Його мета – допомогти учасникам розкритися так, щоб це допомогло в процесі одужання, а не призвело до нового витка травми. Терапевтичний процес – це головна мета театру, і виступи органічно пов’язано з ним. «Це справжня драма, мабуть, найвражаючіший процес, який тільки можна побачити, – коли людина просто відкривається. Тут ми не актори. Ми – справжні люди зі справжніми історіями. Ось чому багато хто хоче побачити і обговорити наші постановки, бо несподівано це справжнє дійство, яке відбувається на сцені». – каже Ґеорґ Жено.
Міжнародний фестиваль електроакустичної музики, який відбувся в першій декаді червня 2014 року у Нью-Йорку, становив надзвичайно репрезентативну картину нинішнього стану розвитку цього породженого новими технологіями жанру, розпливчасті й пістряві уявлення про який снувалися в головах найрадикальніших новаторів-мрійників іще 100 років тому. Тодішня молодь прагнула більшого, попри вже освоєні за 150 років ресурси великого симфонічного оркестру — величезного багатства й потуги інструментальних барв і їх сполучень у творчості таких композиторів, як Ґустав Малєр, Рихард Штравс, Клод Дебюсі, Морис Равель, Ніколай Римський-Корсаков, Іґор Стравінський. Щоправда, мейнстрим уважав їх за марґіналів, позаяк тодішні відчайдухи-бунтівники висували ідеї відмови від усього попереднього мистецтва...

Сторінки2