Навіґація за темамиЯк користуватись

Населення України постійно виступає за збереження одноосібної влади президента, якого обирає народ. Ця ситуація відповідає українському нормативному кодові як сукупності засадничих принципів і норм, що пронизують активність вітчизняної політичної цивілізації як її органічний зліпок, повторюваний дизайн. Схильність українців до гетьманату простежується у «Конституції» Пилипа Орлика 1710 року, змаганнях Павла Скоропадського на початку ХХ століття. Навпаки, малопридатність парламентської республіки для України можна спостерігати на прикладах Центральної Ради під проводом Михайла Грушевського, Директорії під головуванням Симона Петлюри, а також у часи правління президента Віктора Ющенка. Українська парламентська республіка дотепер усе ще є ситуативною, нетривкою.
Цей текст повномасштабного коментованого конституційного проєкту Всеволода Речицького є результатом науково-експертних та творчих зусиль Української Гельсинської спілки з прав людини в ділянці сучасного конституціоналізму, захисту прав людини і основоположних свобод в Україні в період 1994-2014 рр. Проєкт отримали більшість учасників та учасниць Конституційної асамблеї України. Проєкт передбачає новий підхід до визначення засад конституційного ладу, двопалатну структуру парламенту - Національних Зборів України, містить розгалужену систему стримувань та противаг, переосмислює весь комплекс суб'єктивних прав і свобод людини і громадянина. Ідейну основу проєкту складають надбання як національної, так і загальної - евроатлантичної конституційної думки. «Критика» запрошує Спільноту до дискусії.
Жовтень 2010
Харків: Права людини, 2008.

Доповіді складено на підставі фактів, багато з яких набули чималого суспільного розголосу. Це стосується і діяльности Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, і проблеми неповернення депозитів, і неконституційних положень Бюджету-2008. Як можна припустити, беручи до уваги вже самий обсяг книжки і деталізацію змісту, висновки наприкінці кожного з її розділів є доволі сумними. Як відносно узагальнюючий приклад, можна навести твердження про дедалі дужчу «де-екологізацію» державної політики та суспільної свідомости загалом.

Сторінки3