Навіґація за темамиЯк користуватись

Березень 2016
Київ: ТОВ «АРТ КНИГА», 2015.

Упорядниці намагалися висвітлити обраний шмат історії стереоскопічно, із якомога більшої кількости ракурсів. Сюжет про льотчиць із жіночої ескадрильї, яких після війни попросили забути пережите; історії учасниць партизанського руху і «бандерівок», які не лише призвичаювалися до польових умов у «жіночих» ролях друкарок, медпрацівниць, радисток, а й брали до рук зброю нарівні з чоловіками; свідчення про небажану вагітність і малюків, народжених у підпіллі, не завжди зі взаємної любові; свідчення про єврейок, які втікали від гітлерівців, а в лісі їх ґвалтували «свої» партизани...

Так, Україні треба позбутися совєтського минулого і конвертувати перемогу Майдану в справжні реформи й европейську інтеґрацію. Цього слід досягти за допомогою діялогу та поваги до тих українців, які нині дивляться на уряд у Києві з підозрою і недовірою. А також за допомогою законів, які відповідають европейським стандартам у царині прав людини і вимогам верховенства закону. Так звані «декомунізаційні» закони в їх поточній формі дуже нагадують совєтську практику нав’язування певної ідеології як правильної. Це крок назад, який, безумовно, призведе до того, що Україну визнають порушницею Европейської конвенції про захист прав людини. Володимир В’ятрович має рацію в одному: питання декомунізації справді пов’язано з політикою безпеки.

Сторінки14