Навіґація за темамиЯк користуватись

Зміна політичного режиму не є в історії надзвичайним явищем. Упродовж перших п’ятдесяти років після Другої світової війни (1946–1996) було зафіксовано 133 випадки змін політичного режиму і в напрямку від авторитаризму до демократії, і в протилежному – від демократії до авторитаризму. Найбагатший досвід мають два континенти: Латинська Америка й Африка, в яких зміна режиму дуже часто мала збройний характер. Досвід переходу від демократії до авторитаризму знайшов узагальнення у теорії політичної транзиції, яка спочатку описувала досвід скасування авторитарних режимів і консолідації демократії в деяких країнах Латинської Америки та Південної Европи, а після 1989 року її почали використовувати в дослідженнях змін устрою в Центрально-Східній Европі.
Грізні слова «ультиматум», «совєтська загроза», «контрреволюція» заповзали з різних боків у нашу свідомість. І ми відчували: це саме ті слова, які роблять наших батьків напруженими і змушують їх замовкнути чи змінити тему при кожному нашому наближенні. Вони були совєтськими громадянами, а ми – їхніми совєтськими дітьми, і вони явно не хотіли, щоб ми чули їхні політичні розмови. Але ми відчували: щось недобре діється у Чехословаччині й навкруги, щось, ладне кожної миті закінчитися війною, хоч якою немислимою вона виглядала під погідним небом серед райських літніх канікул. І коли совєтські війська таки вторглися до Чехословаччини, ми побачили наших батьків цілком пригніченими – так, немовби вони самі були чехами і словаками, і їхній уряд виявився скинутим, а країна знов окупована чужинцями.

Сторінки13