Навіґація за темамиЯк користуватись

Аналізуючи програму «Солідарности», треба пам’ятати, що вона не орієнтувалася на те, щоби перебрати на себе владу. Тому слабшим був імпульс, який схиляв би до розвитку її програмної думки – чому не сприяли, зрештою, й умови. Треба пам’ятати, що в формулюванніці .їдумки брали участь малодосвідчені в цій царині люди, якщо навіть, у випадку деяких осіб, це були люди надзвичайно розумні й освічені. Треба пам’ятати, що бачення комунізму як накинутого з СССР, котрий домінував над Польщею, полегшувало мобілізацію руху без чітко сформульованих програм. Чужий приніс деспотизм, а отже, усунення чужого спростить, хоч якоюсь мірою, звільнення від деспотизму – своєю чергою, піднесення рівня демократії прирівнюється до діяльности на користь визволення народу.
Зміна політичного режиму не є в історії надзвичайним явищем. Упродовж перших п’ятдесяти років після Другої світової війни (1946–1996) було зафіксовано 133 випадки змін політичного режиму і в напрямку від авторитаризму до демократії, і в протилежному – від демократії до авторитаризму. Найбагатший досвід мають два континенти: Латинська Америка й Африка, в яких зміна режиму дуже часто мала збройний характер. Досвід переходу від демократії до авторитаризму знайшов узагальнення у теорії політичної транзиції, яка спочатку описувала досвід скасування авторитарних режимів і консолідації демократії в деяких країнах Латинської Америки та Південної Европи, а після 1989 року її почали використовувати в дослідженнях змін устрою в Центрально-Східній Европі.