Навіґація за темамиЯк користуватись

За опертя нинішній соціяльній системі править особливий культурно-антропологічний тип "совєтська людина", адаптована до тоталітарної системи, навчена існувати всередині корупційної держави, а отже - і самі механізми знижувальної адаптації. Сама наявність такого шару значень, уявлень і відповідних регуляторів поведінки передбачає відсутність еліти в значенні авторитетної групи, джерела інновацій чи підтримки взірця, тванистість суспільної свідомости й ритуалізм суспільного життя, наявність доволі примітивних способів підтримання цілісности – через повсякчасне продукування постатей "ворогів" (чеченських бандитів і терористів, НАТО, турецьких спецслужб, олігархів, фінансово-політичних кіл Заходу, продажних демократів тощо) та періодична потреба у вожді...
«...Сенс війни мені годі збагнути, коли відсутня ідея. Якщо відсутня ідея, то хоча б платили, годували по-людськи, не вели сепаратних переговорів за спиною, не вивозили б одним бортом і вбитих, і награбоване, забезпечували б інвалідам та родинам загиблих вояків гідне життя. Не влаштовували б під час цієї кривавої бійні шоу, концерти, презентації, не цілувались би взасос із представниками тих країн, котрі допомагають бойовикам... Мені б тільки вирватися живим із цієї бійні, і не просто вирватися, а виконавши свій обов’язок. Я – російський офіцер! Я виконаю наказ. Докладу максимум зусиль, аби менше солдатської крові залишилося на цій землі... Хтось мені пояснить, заради чого ми зруйнували це місто, вбили стількох людей, поклали своїх!.. Така безголова, бездарна війна...»

Сторінки3