Роман південнокорейської письменниці Хан Канг постав із маленької історії «Плід моєї жінки», написаної 1998 року, в якій героїня буквально перетворюється на рослину. Поштовхом до написання історії стало знайомство Хан Канг із творчістю корейського модерніста Лі Санга, зокрема його вислів: «Я вважаю, що всім людям слід бути рослинами». Також ідейним підґрунтям роману стало захоплення письменниці повстанням у південнокорейському місті Кванджу 1980 року. Тоді авторці було дев’ять років, та ця подія вплинула на її розуміння здатности людини до насилля, самопожертви і співчуття.

У книжці Тараса Прохаська, яку було відзначено премією імені Юрія Шевельова, немає ані передмови, ані післямови. Та й уявити тут подібний «відсторонений», узагальнювальний текст доволі важко з однієї причини: його автору довелось би проаналізувати численні «джерела» декількох десятків есеїв, тоді як Прохасько, вочевидь, не бажає їх оприлюднювати. Ба більше, навмисно приховує, не даючи жодного посилання на першодруки.