Навіґація за темамиЯк користуватись

Чому ж більшовицький державний переворот у Петрограді, проти якого виступав майже весь політичний клас Росії і навіть деякі більшовики, відбувся настільки безперешкодно? Аби нам легше було відповісти на це запитання, варто провести паралель з іншою подією, що також мала незворотні наслідки, а саме — із захопленням влади, яке здійснили націонал-соціялісти у Німеччині 1933 року. Воно також відбулося майже безперешкодно, мабуть, навіть рівніше, ніж захоплення влади в Росії більшовиками. Націонал-соціялісти, на відміну від більшовиків, мали сильних спільників — німецьких консерваторів, які контролювали чимало ключових позицій у Ваймарській республіці та практично передали владу до рук НСРПН. Консерватори передали державу, яку вони мали захищати, її непримиренним ворогам.
Мстивий авторитаризм полонив Туреччину. Для прихильників прем’єр-міністра це річ прикра, але необхідна. Багато з тих, із ким я спілкувався, вважають, що протест на площі Ґезі зорганізували іноземні аґітатори і що його слід було розгромити жорсткіше. За демократії, кажуть вони, воля більшости засвідчує себе на виборчих дільницях і потім здійснюється. Це, мовляв, і відбувалося досить успішно, поки ліберали, розуміючи, що їх замало для перемоги на виборах, замість цього вдалися до підбурювань. Ідеї про те, що переконання ліберальних меншин має бути леґально захищено і що вони справді можуть впливати на творення політики, уряд не приймає, заявляючи, що говорить від імені більшости. Але архітектором поляризації Туреччини є не ліберали, а Ердоґан.

Сторінки3