Навіґація за темамиЯк користуватись

Крах СССР і комуністичної системи спровокував величезну кількість ілюзорних уявлень про неминучість і самодетермінованість демократичних перетворень у Росії, як і на всьому постсовєтському просторі, формування самореґулятивної ринкової економіки, становлення правової держави, зближення нових держав із західними політичними та міждержавними організаціями тощо. Та сповнений суперечностей перебіг реформ у Росії, чи навіть їх поразка, змушує переглянути ресурси та характер інтересів зацікавлених у політичних змінах груп. За всієї відмінности подій у колишніх совєтських республіках – «кольорові революції» в Грузії, в Україні, в Киргизії, зміцнення авторитаризму чи «повернення» до жорсткої репресивної моделі стосунків держави та суспільства (у Білорусі.
Історія імперії є в Росії напрочуд свіжою дисципліною, а її майбутнє видається у глобальному масштабі - в перспективі дебатів над амбіцією та позиціями сучасних Сполучених Штатів чи також над можливою еволюцією Европейського Союзу - надалі відкритим. Це, поза сумнівом, підживлює зацікавлення «імперіяльною» проблематикою, водночас роблячи її - як ми також намагалися показати - не вільною від політичних підтекстів. На зламі 1980-х і 1990-х років, коли розпад Совєтського Союзу став очевидним, «Імперіологія» стала останнім криком моди, дослідники почали віднаходити тяглість імперських структур між царською Росією та СССР, та розмірковувати про стосунки між трьома великими «гравцями» історичної драми XX століття: імперією, комунізмом і націями (націоналізмами).

Сторінки30