Навіґація за темамиЯк користуватись

В усі часи жінки змагались за свої права. Мусульманські ж країни у цьому питанні завжди були радикальними: жінка повинна сидіти вдома і годити чоловіку. Ось всі її права. Історія 27 — річної Фархунди Малікзади, мабуть, одна із 1000 таких історій, які трапляються в Афганістані, але саме цей інцидент викликав широкий міжнародний відгук. Жінка, набожна мусульманка, завжди носила хіджаб, слідувала всім настановам своєї релігії, отримала ступінь бакалавра з релігієзнавства і готувалась стати вчителькою. 19 березня 2015 року Фархунда, знаходячись у мечеті, звинуватила муллу Заінуддіна в тому, що він продає амулети і заклинання жінкам, які не можуть завагітніти. У відповідь на це мулла заявив, що жінка спалила Коран. Фархунда заперечила це, але її слова не були почуті.
«Уліс» і «Доктор Живаґо» належать до однієї швидкоплинної епохи, коли книжка могла зазнати переслідувань через те, що загрожувала буржуазним ідеалам або, навпаки, прославляла їх. Та епоха закінчилася у 1980-х роках. Гласність уможливила те, що хрущовська відлига лише пообіцяла. Російські читачі змогли прочитати Пастернакову книжку лише 1988 року, коли уривки з роману почали виходити в літературному журналі «Новый мир». Наступного року газета «Известия» почала друкувати частинами російський переклад «Уліса», який в Англії та Америці можна було законно придбати від середини 1930-х років. Аж раптом у лютому 1989 року іранський аятола Хомейні засудив Салмана Рушді до смертної кари за образу Аллаха в «Сатанинських віршах», розв’язавши чергову цензурну «битву».
Останнім часом суспільні дискусії навколо теми гомосексуальности посилилися і вкрай загострилися через репресивні законодавчі ініціятиви російського, а слідом за ними українського політикуму. Головне звинувачення побудовано на концепті «пропаґанда гомосексуалізму» (дослівно), яку треба заборонити заради захисту дітей від аморальних явищ і цінностей. Перед таким наступом головна лінія оборони активістської спільноти побудована сьогодні на тезі, що гомосексуальність – це доля, а не вільний вибір, вона є вродженою, тому людина не може її змінити за власною волею. Відповідно, використане в проєкті закону поняття «пропаґанда» за таких арґументів повністю втрачає сенс: не можна пропаґувати (рекламувати) те, що в одних людей і так є, а для інших – недоступне в принципі.

Сторінки14