Навіґація за темамиЯк користуватись

Брекзит не стільки руйнує ідею Європи, скільки не залишає ЄС вибору: проект може зберегтися лише за умови проведення докорінних структурних реформ та переосмислення його засад. На жаль, бачення напряму таких реформ у ЄС досі нема. Один із парадоксів нинішньої ситуації полягає в тому, що Німеччина та Франція, як фактичні лідери об’єднання, завжди обстоювали рух до більшої інтеграції всередині ЄС. Однак ця опція реформування наразі має вигляд неактуальної. Ефективність та можливість повернення до попередніх інтеграційних схем, зокрема до схеми Європи «двох швидкостей», у новій ситуації також здаються мало ймовірними. Це означає, що або Німеччина та Франція мають виробити кардинально нові підходи, або їм доведеться поступитися роллю лідерів в ЄС. Або – переформатований Європейський проект...
Заснований на правилах підхід Східного партнерства ґрунтується на фундаментальному нерозумінні того, як функціонують постсовєтські суспільства. В основі ЕС лежить Веберове припущення, що раціональні й доброякісні бюрократії застосовують правила і що ці правила є кантіянськими — у тому сенсі, що вони універсальні і застосовуються неупереджено. Утім, у постсовєтських суспільствах «правила» є навмисно вибірковими. Закон навмисно непередбачуваний — це засіб покарати ворогів і винагородити друзів. Бюрократія — це синекура, спосіб стягувати ренту із беззахисної пастви. Коли урядові посади пропонуються з цінником, стає зрозуміло, що тут щось не так. Тож пропозиція ЕС запровадити «більше правил» у рамках Східного партнерства не матиме сенсу, якщо не змінити політику на місцях, політичну культуру.
Існує величезна різниця між тим, щоб писати історію зі свідчень очевидців, які досі живі, і тим, щоб черпати її з писемних джерел. У минуле десятиліття або два Перша світова війна перейшла від першого до другого. Лише декілька довгожителів пам’ятають, як солдати крокували вулицями, вирушаючи на фронт, чи поверталися з парадами, святкуючи перемогу, що виявилася оманливою. Натомість писемне слово в меморандумах, листах, щоденниках, депешах і спогадах є основою нашого розуміння періоду, разом із вичерпними свідченнями старих солдатів, матросів та авіяторів, записаними з 1950-х років.Звертаючись до британської історіографії про Першу світову війну, ми починаємо з творів сучасників і завершуємо текстами, що виникли в епоху, коли живої пам’яті більше не було.

Сторінки8