Навіґація за темамиЯк користуватись

Хаотичність і амбівалентність, властиві всім соціяльним революціям, зокрема й українській, роблять їх наукове дослідження нелегким. Навіть суспільствознавцям, добре обізнаним із пострадянською історією України, від початку 2014 року стало все складніше адекватно відстежувати, викладати й оцінювати сукупність явищ, тенденцій та перспектив приголомшливого розвитку в багатьох сферах українського соціюму. Проблему недостатнього розуміння новітніх українських змін поглиблює загальна недорозвиненість соціяльного моніторинґу та суспільних наук усіх пострадянських країн, зокрема й України. Суспільствознавчу інтерпретацію різних інновацій ускладнює й те, що вони відбуваються в умовах так званої «інформаційної війни».
Мета Спільного всеосяжного плану дій — зупинити розробку ядерної зброї в Ірані. У разі повної його реалізації фізичні обмеження й заходи перевірки в рамках цієї комплексної ядерної угоди не даватимуть Іранові змоги виробляти розщеплювані матеріяли для ядерної зброї на заявлених ядерних об’єктах протягом щонайменше 10–15 років. Упродовж цього періоду запобіжні заходи плану дій, а також безперервна розвідувальна діяльність національних спецслужб підвищуватимуть імовірність викриття будь-яких спроб Ірану збудувати секретні об’єкти для виробництва розщеплюваного матеріялу, стримуючи Тегеран від подібних дій. Через 10–15 років фізичні обмеження на виробництво розщеплюваного матеріялу на заявлених об’єктах і більшість спеціялізованих заходів перевірки та примусових заходів втратять чинність.
Русофільство, необізнаність і антиамериканізм пояснюють, чому деякі закордонні ліві та ліберали застосовують до України подвійні стандарти; ніби українці були не гідними самовизначення, як будь-який інший колонізований народ. Автори «Точки спалаху» засуджують українську незалежність і її новий капіталістичний уряд – але не путінський імперіялістичний неоліберально-капіталістичний уряд – як «фашистську хунту» і не вважають неоліберально-капіталістичний російський уряд за імперіялістичний. Нездатні заперечити, що путінський уряд є капіталістичним, вони мовчазно приписують йому «проґресивну» роль, бо він антиамериканський і використав трохи доходів від нафти і газу для фінансування соціяльних програм.

Сторінки5